Глава 46. Олесь

Це був найчудовіший і найяскравіший прийом за всі, які мені довелося бачити і на яких довелося побувати. Стільки різнобарвних емоцій. Стільки подій. І людей. І вона, мов зірка, серед усіх.

Я просто не уявляв, як стримуватиму себе ввечері. Однак і йти в іншу кімнату не збирався. Це була наша остання ніч і я хотів її провести поруч з Ірою.

— Нарешті все закінчилося, — мовить дівчина, зайшовши в кімнату.

— Ти така молодчина! Я пишаюся тобою, — всміхаюся, обережно беру її руку і ніжно торкаюся вустами. Вона всміхається теж. Особливо чарівно.

— Не заперечуватиму, я таки молодчина, — відповідає.

— Ще б пак, — підхоплюю. — Ось і пролетів тиждень. Ти напевно дуже радієш, що спекаєшся нас нарешті. Бабуся гарно витріпала тобі нерви.

— Це було… нелегко, але цікаво, — вона киває і підходить до вікна, щоб виглянути в сад. Сьогодні повня. І без світла, видно, мов у день. Але в нас блимає нічник.

— Ну, принаймні радий, що так. 

Надворі вітер. І вся ця сьогоднішня атмосфера нагадує мені той вечір, тиждень тому. Нашу першу зустріч.

Підходжу до дівчини. М'яко цілую волосся, думаючи про те, що воно неймовірно пахне.

Вона повертається до мене.

Місячне світло, просочуючись крізь білі фіранки, малює на обличчі Іри мереживо тіней. Серце моє тремтить від передчуття. Вона підносить до мене очі, і в них я бачу цілу галактику почуттів: ніжність, довіру, любов. Поволі нахилившись, я торкаюся її губ легким поцілунком. А вона відповідає, ні крихти не сумніваючись. 

Підхопивши красуню на руки, швидко переношу на ліжко. Крихти розуму шепочуть мені про її чоловіка і всі ті умовності, але я не слухаюся. Не можу боротися з собою і нею водночас.

Її шкіра ніжна, як пелюстка троянди, а волосся розсипається по білій подушці, нагадуючи сяючий водоспад. А я розумію, що ніщо не проміняв би на цю мить. 

М'якість її губ, аромат її волосся, тепло її тіла – все це створює неймовірну симфонію відчуттів. Час ніби розтягнувся, а світ звузився до цього маленького острівця щастя.

Кожен дотик, кожен погляд, кожен поцілунок... Все, мов уперше. Серця й справді б'ються в унісон, а дихання перехоплює, ніби воно й не потрібне зовсім. Ніби для життя необхідне не повітря, а присутність Іри.

Одяг летить на паркет, а ми занурюємось у прірву своїх відчуттів. Злиття тіл і сердець, ейфорія і гармонія, немов все так, як і має бути. Немов нарешті я з тією, кого так довго шукав. 

І мені нічого не хочеться змінити, коли ми лежимо на прохолодній простині, гріючись в обіймах одне одного, важко дихаючи. 

Я зовсім не хочу заснути, бо зараз мені так добре, як ніколи й ні з ким. І мені хочеться продовжити ці миті. Але ніч вступає в свої права. І, провалюючись у дрімоту, ловлю ледь помітне хвилювання: "Завтра все зміниться"...

Ранок зустрічає не дотиками сонячного проміння і ніяк не лагідними поцілунками дорогої людини.

Несподіваний дзвінок прорізає тишу. Я схоплююся і конвульсивно шукаю телефон серед одягу на підлозі. Помічаю, що ще зовсім темно. Не можу збагнути, хто потривожив наш сон.

Але ім'я свого помічника на телефоні змушує взяти слухавку, не відкладаючи.

— Так, Ігорю! Що сталося? — схвильовано питаю. Шепочу Ірі, що це з роботи, і підходжу до столика, де лежить мій годинник. На ньому шоста дванадцять. За вісімнадцять хвилин мав лунати будильник.

— Олесю Дмитровичу, вибачте, що турбую так рано, але це терміново. На одному з наших об'єктів спалахнула пожежа. Пожежників викликали. Приїжджайте негайно.

— Вже їду! — відповідаю я і поспішно вимикаю слухавку. Нашвидкуруч одягаюся і намагаюся пояснити щось Ірі:

— Я маю терміново їхати. Там пожежа і...

— Їдь, звісно, — киває вона. Я підбігаю і ніжно цілую її вуста, а тоді шепочу:

— Пробач, будь ласка. Володимир відвезе тебе куди потрібно. Зарплата за допомогу ба прийде на карту, як ми й домовлялися впродовж двох днів... А я зателефоную сьогодні, добре?

— Якщо хочеш, — вона коротко всміхається. Розумію, що все це надто скомкано і не правильно. Але й зупинитися, якось виправити все немає часу. 

Їдучи в місто, думаю лише про Іру. Але далі справи загортають мене в вир подій так, що й про ім'я своє забуваю.