Розділ 28. Новий початок.

Ранковий Мілан зустрів Аріадну тихим шелестом прохолодного дощу за вікном і неймовірним ароматом свіжозвареної кави, яку Марк турботливо залишив для неї в термокружці перед своїм раннім від’їздом до клініки. На поверхні холодильника висіла невелика записка, написана його розмашистим почерком: "Ти – моє натхнення на весь день. Буду сьогодні пізно, складний графік, але подумки я кожну хвилину з тобою. Племінниці вже згорають від нетерпіння і чекають на твої браслети. Кохаю".

Вона зібралася швидко, вибравши з гардероба затишний светр пастельного відтінку та зручні штани – сьогодні на неї чекав насичений день так званого "активного занурення" у велику й дружну родину де Сантіс. Час ставати частиною цього світу.

Коли Аріадна на таксі приїхала до будинку батьків Марка, її з порога зустріли радісні вигуки Джулії та Елізи. Дівчатка, як виявилося, часу даремно не марнували й уже підготували на підлозі величезну коробку з різнокольоровими нитками, дерев'яними намистинами та тонкими шнурками.

— Арі! Наша Арі нарешті приїхала! —  Джулія від надміру емоцій мало не збила дівчину з ніг, міцно обхопивши її своїми рученятами.

Вони влаштувалися на великій, залитій денним світлом веранді. Аріадна з терпінням майстрині крок за кроком показувала дівчаткам складні вузли, які вона сама колись давно, заради цікавості, вивчила в одній ремісничій майстерні.

— Дивіться уважно, мої хороші, ось цей вузол у давнину називався "вузлом Геркулеса", — захопливо пояснювала вона, граціозно переплітаючи між собою нитки. — Стародавні римляни вірили, що він має магічну силу й оберігає свого власника від усього злого та недоброго у світі.

Сувора синьйора Франческа, спочатку мовчки й трохи зверхньо спостерігаючи за цією дитячою ідилією з порога кімнати, не втрималася від спокуси й сама сіла поруч із ними на килим. За кілька хвилин вона вже цілком активно допомагала Аріадні сортувати за кольорами дрібні намистини. Між жінками непомітно зав’язалася дуже легка й тепла розмова про побут. Аріадна не намагалася здаватися ідеальною домогосподаркою із гумором ділилася життєвими лайфхаками, як встигати писати книги й при цьому не зарости по вуха пилом. Ба більше, вона навіть допомогла Франчесці розібратися з цифровими налаштуваннями на новій кавомашині, яку батько Марка нещодавно купив, але так і не зміг підкорити через складне меню.

Навіть синьйор Антоніо, занурений у свої думки університетський професор, зрештою визирнув зі свого кабінету на звуки сміху. Аріадна не розгубившись, за кілька хвилин допомогла йому знайти й завантажити одну рідкісну медичну статтю в закритому онлайн-архіві, яку він ніяк не міг отримати через технічну помилку сайту.

— Ви неймовірно винахідлива, Аріадно, — зауважив він, поправляючи свої окуляри ледь помітно усміхаючись. — У вас є те, чого зараз, на жаль, бракує багатьом молодим людям – гнучкий розум і допитливість.

По обіді, як вони й домовлялися, за Аріадною на своєму автомобілі заїхала Софі.

— Лишаю дівчаток на бабусю з дідусем. А нам із тобою терміново потрібна "жіноча терапія" та плітки, — засміялася дівчина, забираючи Арі з будинку.

Вони поїхали в затишне кафе, сховане в тіні дерев біля художньої галереї Брера. Там за столиком на них уже чекала близька подруга Софі – рудоволоса, енергійна жінка.

— Знайомся. Це Б’янка, — з усмішкою представила її Софі. — Вона, можна сказати, твоя "колега по перу" і творчому ремеслу, Арі. Тільки от замість красивих, пристрасних романтичних історій вона пише про моторошні вбивства, заплутані змови та детективні таємниці.

Б’янка виявилася досить відомою в Італії авторкою детективів. Вони з Аріадною, як творчі особистості, миттєво знайшли спільну мову. Їхня розмова за лічені секунди перетворилася на творчий штурм. Б’янка розповідала про те, як важко в сучасному Мілані знайти "готичне місце для загадкового злочину", а Аріадна з сміхом у відповідь описувала римські дворики, де сусіди завжди знають про кожний твій шаг.

— Слухай, Арі, — Б’янка раптом поставила свою недопиту чашку з капучино на стіл і подалася вперед. — У мене щойно народилася геніальна і божевільна ідея! Я дуже давно хотіла написати щось інакше. Щось масштабне, де б ідеально поєднувалися пристрасть твого Рима і холодний розрахунок Мілана. Щось на межі любовного роману та психологічного трилера.

Аріадна підняла одну брову, відчуваючи, як по шкірі пробігли сироти.

— Ти серйозно пропонуєш мені співпрацю? Спільний проєкт?

— Саме так! Ти бездоганно пишеш про почуття, цей ваш теплий римський вайб... а я додаю туди похмуру загадку й трохи небезпеки для героїв. Назвемо це, наприклад, "Римські таємниці міланського серця". Ми з тобою цим дуетом підірвемо європейські книжкові чарти, от побачиш!

Аріадна відчула, як десь всередині миттєво спалахнув той самий вогник творчого азарту, за яким вона сумувала. Це звучить несподівано, можливо, навіть ризиковано, але водночас неймовірно спокусливо.

— Знаєш, Б’янко... це звучить як божевілля, — на її обличчі з'явилася зухвала посмішка. — А я, як творча жінка, понад усе люблю божевільні й сміливі ідеї. Я в грі!

Вони обмінялися контактами в усіх месенджерах і, забувши про каву, почали накидати перші сюжетні лінії та обриси майбутніх персонажів на серветках. Софі лише хитро усміхалася, дивлячись на цей вибух творчості. Мілан дарував нове дихання її кар'єрі.

Пізно ввечері, коли втомлений Марк повернувся з роботи, він застав Аріадною в зворушливій позі: вона сиділа на дивані з ноутбуком на колінах, з розпатланим волоссям і з цілою купою різнокольорових браслетів на обох руках.

— Бачу, ти сьогодні часу даремно не марнувала, моя римська відьмо, — усміхнувся він, підходячи ближче й ніжно цілуючи її в маківку.

— Марку, ти просто не повіриш, що відбулося за ці кілька годин! — Аріадна з палаючими очима відірвалася від екрана ноутбука. — Я сьогодні не тільки сплела десять браслетів для твоїх племінниць і налагодила стосунки з твоїм батьком-професором. А й щойно підписалася на написання майбутнього бестселера!