Розділ 23. Липкий сумнів.

Міжнародна конференція хірургів у Римі була в повному розпалі. Марк щоранку одягав строгий темно-синій костюм. І повертався пізно ввечері. Вони жили під одним дахом разом чотири дні, і Аріадна тільки-но почала звикати до того, що вранці у ванній кімнаті дві зубні щітки, а на кухні — хтось, хто готує їй сніданок і варить каву, поки вона ще ніжиться в ліжку.

За день до святкування дня народження Аурелії в квартирі панувала передсвяткова метушня. Марк вирішив, що його перший подарунок для майбутньої тещі (хоч й уголос він так її ще не називав) має бути особливим. Тому, поцілувавши Аріадну на прощання, він поїхав на пошуки подарунка до відомої антикварної крамниці.

Аріадна залишилася вдома, плануючи присвятити цей вечір редагуванню дрібних правок у своєму романі. Вона заварила собі трав’яний чай із лавандою, коли вхідні двері раптово подзвонили.

Дівчина підійшла до дверей і глянула у вічко. Побачила там молоду тендітну жінку. "Мабуть сусідка.", — мимохідь подумала Аріадна. Оскільки вона переїхала сюди зовсім нещодавно і ще не встигла познайомитися з іншими мешканцями цього під’їзду. Арі спокійно відчинила двері.

Але незнайомка навіть не збиралася чекати на запрошення увійти. Вона впевненим рухом переступила поріг, опинившись всередині коридору. І сама різко зачинила за собою двері, відрізаючи шлях до втечі. Її обличчя було блідим, а погляд сповненим ненависті.

— Ви Аріадна, я так розумію? — голос дівчини був напруженим і помітно тремтів від люті.

— Так, це я. Пробачте, а ми хіба знайомі? Ви з нашого будинку? — Аріадна намагалася зберігати спокій, хоча всередині уже почав зароджуватися неспокій.

— Я вам не сусідка. Я – близька колега Марка з клініки. І ми з ним зустрічаємося, — дівчина зробила один крок уперед, міцно стискаючи кулаки. — Я приїхала на конференцію і прийшла, щоб сказати тобі це прямо в очі: ти забрала мого хлопця. Ти підло влізла в наші стосунки саме тоді, коли він перебував у найважчому стані після того скандалу!

Аріадна раптом застигла на місці, відчуваючи, як повітря в одну мить стає занадто густим.

— Ви, певно помилися адресою, дівчино, або просто переплутали людину, — голос Аріадни став крижаним. — Марк... він мій чоловік. І наші стосунки зав'язалися на Родосі, коли він був цілком вільним.

— Вільний?! — дівчина раптом видала істеричний смішок, від якого в Аріадни по спині пробігли сироти. — Ми з ним зустрічалися цілий рік! Той скандал у клініці  ми переживали разом. Його раптова поїздка на цей острів була нашою домовленістю — він мав трохи відпочити і побути на самоті. Та знову повернутися в Мілан до мене. А натомість він повернувся в Італію з тобою! Невже ти не розумієш? Ти для нього випадкова курортна картинка, зручний спосіб тимчасово забути про свої проблеми. А я – його справжнє кохання. Ми працюємо разом і дихаємо однією справою кожен день! 

Аріадна відчула, її скроні почало сіпати від болю. Перед нею стояла жінка, яка виглядала переконаною у своїй правоті. Його колега. Вона в деталях знала його роботу, нюанси його життя... Все те закрите минуле, про яке Аріадна до цього моменту знала виключно зі слів Марка. Невже вона знову наступила на ті самі граблі?

— Послухайте мене уважно, як вас там... — Аріадна зробила один крок назустріч непроханій гості. — Я не маю жодного уявлення, що саме ви там собі нафантазували у своєму Мілані. Але зараз ви негайно вийдете з моєї квартири. Марк мені ніколи нічого не казав про існування жодної "коханої дівчини". Якщо у вас є до нього якісь претензії – будь ласка, висувайте їх йому особисто завтра на конференції.

— Він не каже тобі цього лише тому, що йому соромно за свій вчинок! — вигукнула дівчина. Але Аріадна одним різким рухом навстіж відчинила вхідні двері.

— Геть звідси. Прямо зараз, — голос Аріадни цього разу був тихим і не терпів жодних заперечень.

Коли двері з глухим звуком зачинилися за непроханою гостею, Аріадна так і залишилася стояти в порожньому коридорі. Її серце калатало шалено в грудях. Проте вона добре знала себе: вона ніколи не була з тих слабких жінок, які відразу ж впадають у істерику, б'ють посуд або починають зі сльозами на очах строчити мільйон гнівних повідомлень. Арі, насамперед була письменницею. І вона як ніхто інший знала: кожна історія завжди має як мінімум два різні боки, а іноді – і третій, чийсь майстерно вигаданий сюжет.

Вона повільно пройшла на кухню, відчуваючи раптову слабкість. Чи міг Марк брехати їй весь цей час? Чи міг він "забути" згадати в своїх розповідях про жінку? На Родосі він здавався їй щирим... Але що вона могла знала про його життя в Мілані?

Дівчина повільно дістала з шафи келих. Пляшка дорогого вина, яку Марк відкрив для них ще вчора ввечері, усе ще стояла на кухонному столі. Аріадна тремтячими пальцями налила собі майже повний келих.

Вона зробила один жадібний ковток. Вино було терпким, але навіть воно зараз було не в змозі розчинити той брудний сумнів.

Вже завтра мав відбутися важливий для її родини день народження матері. Завтра Марк мав стояти поруч із нею перед усіма родичами як її коханий чоловік. А тепер перед її очима стояла ця міланська дівчина. З впевненістю заявляючи, що Марк насправді належить їй одній. 

Аріадна сіла за стіл, не зводячи погляду з вхідних дверей передпокою. Вона не збиралася влаштовувати сцен ревнощів, коли він через годину повернеться з подарунком. Арі збиралася мовчки спостерігати за кожним його словом. Бо якщо її життя після всього пережитого знову так підло перетворюється на банальний сюжет із дешевої жіночої драми. Вона має дізнатися про це першою, щоб встигнути нанести свій удар.

Арі знову піднесла келих до губ, затамувавши подих у чеканні звуку повороту ключа у дверному замку. Вона вперше за довгий час знову відчула себе безмежно самотньою.