Утікач

Марина звикла починати свій день із чашки міцної кави та місцевої газети, яка завжди була її вікном у навколишній світ. Але сьогоднішній випуск збентежив її до глибини душі. На першій сторінці було ім’я, яке вона не могла забути: Олексій Лебедєв. Колишній ув’язнений, а нині — утікач. 
Це був її однокласник, з яким вони колись ділили парти та юнацькі мрії. Вона ніколи не могла подумати, що він опиниться на такій дорозі. Її поліцейське серце не могло не відгукнутися на це, викликавши вир емоцій і спогадів. 
Марина вирішила, що повинна дізнатися правду. Чому його життя пішло не так, і як вона може допомогти людині, яку колись знала? Рішення, яке вона прийняла цього ранку, змінило її життя назавжди. 

                                           ●●●
                                         
Марина сиділа за кухонним столом, переглядаючи ранкову газету, коли її погляд зупинився на одному із заголовків: «Втеча з в'язниці: Олексій Лебедєв у розшуку». Її серце завмерло, і вона промовила в голос: 
– Лебедєв? 
Вона поклала газету на стіл, допила каву і вийшла з дому. Марина чекала автобуса на зупинці, згадуючи, як добре знала Олексія в школі. Вона жила в спальному районі Одеси, де було тихо і спокійно. У свої 28 років вона вже була майором поліції, але відносин у неї не було. Жила сама, ну як сама з котом, Іваном, чорного з білими плямами. 
Коли Марина приїхала на потрібну зупинку, вона вирушила до офісу, її думки все ще будуть зайняті Олексієм. Зайшовши до відділення, вона привіталася: 
– Доброго ранку. 
– Доброго ранку, – відповів колега, піднімаючи погляд від паперів. 
– Слухай, ти знаєш щось про справу Олексія Лебедєва? 
Вираз його обличчя змінився на розгублений, він застиг з чашкою кави біля роти, ніби Марина щойно оголосила йому про власний злочин. 
– кхим , – прокашлявся він. – Марино, навіщо це тобі? 
– Треба, – відповіла вона твердо. – Якщо знаєш, передай справу мені, дякую. 
Через кілька хвилин в її руках була папка з документами Олексія. Вона важливо переглядала її вміст, не вірячи в те, що читала. 
- Пограбування ювелірного магазину 
- Замах на вбивство 
- Втеча з в'язниці 
Марина постукала пальцями по столу, зосереджено думаючи. 
– Олексію, у що ти вплутався? – тихо промовила вона, вдивляючись у рядки справи, намагаючись зрозуміти, як добрий хлопець зі школи міг таке накоїти. 
- Марино Іванівно! Марино Іванівно!- з криками забігла в кабінет помічниця – Там привели його..його! 
- Кого?- здивовано запитала Марина встаючи з місця  
- Олексія Лебедева- сказала помічниця переводячи подих