1.1

***

   Такими темпами я не завершу навчання в Академії Чистої Аркани.

   Сиджу на ритуальному камені, а навпроти мене стоїть Азраель — розлючений і такий, що ненавидить усе навколо. В одних штанях, які, здається, натягнув поспіхом.

   Те, що пізніше на мене чекає серйозна розмова з ним, я не сумніваюся. Але ж я не спеціально! І взагалі, я невинна в тому, що мене спробували викрасти. А те, що єдиний демон, про якого я думаю, — це він, то так, оце вже моя провина.

   Ще й Лорі мене катуватиме за те, що я поперлася з невідомим хлопцем рятувати його сестру. Хоча й знала, що сестри в нього немає. Але ж я мала дізнатися, де в цьому підвалі ритуальний камінь!

   І взагалі, я була впевнена, що Азраель миттєво відреагує на мій виклик. Навіть не припускала, що він може спати чи займатися чимось іншим. Хоча, судячи з його вигляду, я таки перервала щось цікаве. Важко було на це дивитися, бо очі так і прилипали до його тіла, хоча я старанно дивилася в підлогу. Надто вже вбивчим був його погляд.

   Ті, хто чекали на мене в цій кімнаті, вже були розкидані по кутках, а головний зачинщик стояв на колінах і щось шепотів про те, що пропонує мене демону як жертву на його прохання. Тобто він був упевнений, що це саме він викликав Азраеля.

   От жалюгідне створіння! Ти ж навіть імені демона не знаєш, пентаграма нерівна, символи змазані. От халтурники, одним словом.

   — Ти добре почула його слова, — Азраель схилився до мене й прогарчав: — Тебе мені віддали, тож ти мені належиш.

   Обережно підвелася й притулилася спиною до нього. Демон обережно поклав руку мені на талію.

   — Я приймаю ці умови, мій господарю.

   Спалах — і всі, хто був у кімнаті, крім мене, повисли вниз головами під стелею. Азраель розвернув мене до себе, уважно поглянув в очі й заштовхнув у мою схованку.

   Хто ж мене за язика тягнув? Тепер доведеться відповідати.

***

Ми забігли до кімнати Лорі. Хештар відсахнувся від дівчини, ніби їх застали за чимось забороненим, а не за поцілунками. Я здивовано поглянула на нього.

   — Хештар, ти чого такий лякливий? — із посмішкою запитала я, відсуваючи його, щоб обійняти свою відьмочку.

   — Ви б хоч у двері стукали! — обурився він, ухиляючись від спроби Рейв скуйовдити йому волосся.

   — Братику, то двері зачиняйте, якщо вже вирішили чимось зайнятися, — розсміялася демонеса.

   — Ми сьогодні гуляємо, тож забираємо в тебе наречену, — сміючись, мовила я.

   — Тейро, ти вже випила? — запитала Лорі, помітивши мій стан.

   — Азраель влаштував прощальну вечерю, — загадково відповіла я.

   — Ви там чим займалися? Я думала, він забрав тебе на реабілітацію! — обурилася Рейв. — Мамі поскаржуся, от вона йому мізки вправить.

   — Краще Навірісу. Він теж може повпливати, — погодилася Лорі, обираючи сукню.

   Хештар підійшов до мене й обійняв за плечі.

   — Я радий, що з тобою все гаразд. Бо, судячи зі стану Лорі, можу тільки уявити, як тобі було.

   — Так, мені було дуже погано, але ці неймовірні два тижні повністю мене відновили, — тепло відповіла я й поклала голову на плече демона.

   — До речі, де саме ви були?

   — А брат її забрав у свій гірський будиночок, — відповіла за мене Рейв, допомагаючи Лорі застебнути сукню.

   — О-о-о, я там колись від матері переховувався, — відгукнувся Хештар і підійшов до коханої. — Коли по дурості втікав від власної долі.

   Він ніжно обійняв дівчину й поцілував.

   — Так, усе, досить. Ми теж хочемо до своїх пар, — загарчала Рейв. — Мій наречений узагалі ще не знає, що я сьогодні гуляю. А Тейра й поготів невідомо коли зустрінеться зі своїм хлопцем.

   — Враховуючи блиск у її очах, можливо, хлопець був із нею, — примружився хитрий демон.

   — Не мели дурниць. Тейра не з тих, хто, не завершивши стосунків з одним, почне інші, — задумливо мовила Рейв. — Хоча, на жаль, цей будиночок дуже далеко, та ще й захист у нього сильний. Тож я взагалі не відчувала емоцій своєї дівчинки.

   У легких розмовах ми провели решту дня. Потім Хештар пішов до себе, а ми втрьох вирушили до таверни, де можна було розважитися й повеселитися.

   Лорі переймалася, що я швидко сп’янію, і весь час намагалася напоїти мене своїм зіллям.

   — Я хочу сп’яніти! — обурювалася я. — Завтра попіклуєшся про мене.

   Я розповіла, як минув мій відпочинок, чим я займалася і як Азраель без зайвих слів розумів мій стан та підтримував мене.

   Лорі теж поділилася своїми новинами. Спочатку вони були в її мами, а потім Хештар забрав її до себе, на демонічні землі. Вони теж постійно гуляли, а хлопець заборонив їй займатися будь-якими справами, бо переймався, що вона надто часто вдається до заспокійливих зіль.

   Іноді до нас підходили знайомитися, але ми не мали настрою навіть щось пояснювати. Просто казали, що не зацікавлені. Я помітила, що весь вечір один хлопець не зводить із мене погляду, проте так і не наважився підійти. Рейв теж звернула увагу на невпевненого залицяльника.

   — Слабкий маг, не з вашої академії.

   — Як дізналася? — усміхнулася Лорі, простеживши за поглядом демонеси.

   — До Академії Чистої Аркани одразу приймають сильних магів. Навіть якщо їхній потенціал прихований, академія вивільняє його протягом перших місяців навчання.

   Ми не стали чекати, поки хлопець нарешті наважиться до нас підійти. Ще трохи повеселилися й повернулися до академії. Але я запам’ятала його про всяк випадок.

   Навчання відновилося, і ми почали частіше бачитися з Вайссою Вейнарх, магістром факультету Контрактів і Призовів. Особливо здібних студентів вона забирала до себе на факультет ще на один рік навчання. А враховуючи мої здібності й уміння працювати в команді, не дивно, що я її зацікавила.

   Ксаргот прибув, щоб отримати документи про завершення навчання — свої та Сойри. Ми з Лорі неймовірно зраділи його появі. Він провів із нами пів дня, а вже ввечері мав повертатися назад. Розповів, що в нього народився спадкоємець. Рідня Сойри влаштувала фактично шабаш для захисту дитини. Але він усе одно не міг довго бути далеко від коханої, та й не хотів. Тож ми не стали вмовляти його залишитися довше, а просто пораділи за нього й відпустили.