Поза кадром

Розділ 41

Він окинув її поглядом, затримавшись спершу на босих ногах, а потім перевів очі на туфлі, які вона тримала в руці.

— Не холодно? — поцікавився Назар, ледь помітно всміхнувшись.

— Зовсім ні, — буркнула дівчина й, навіть не глянувши на нього, рушила далі.

Хлопець лише хмикнув, але вперто продовжив повільно їхати поруч.

— Здається, хтось пішов з вечірки по-англійськи.

Ніка навіть не думала зупинятися. Лише скосила на нього очі.

— Хто б казав! Начебто ти з кимось попрощався?

— Сідай, підвезу. Гадаю, нам по дорозі.

— Назаре, нам уже давно не по дорозі, — відрізала.

Щоправда, в ту ж мить її зрадницьки хитнуло вбік. Дівчина ледве втримала рівновагу й вдала, що нічого не сталося. Вона на мить зупинилася, щоб остаточно зібрати докупи координацію. Кляте шампанське! Не треба було змішувати його з коктейлями.

За мить позаду стих шум двигуна. Вона почула, як відчинилися дверцята автомобіля, а потім перед нею виріс Назар. Високий, привабливий, зі  своєю бездоганно вкладеною зачіскою.

— Ніко, досить упиратися. Ти ще захворієш. На вулиці, якщо ти раптом забула, не літо. До того ж ти зараз не в тому стані, щоб я спокійно залишив тебе саму посеред ночі.

Вона повільно підвела на нього очі. На обличчі заграла крива посмішка.

— Доре, чого тобі? Їдь собі, я нікого не чіпаю. Не хвилюйся, сама доберуся. Хоча стоп… А чому ти взагалі хвилюєшся? Що тобі до мене?

Назар на мить затримав на ній погляд, але відповідати не поспішав.

— Добре, тоді хоча б дозволь викликати таксі?

— Ні!

— От уже ж упертюха! — видихнув він, ледь похитавши головою. Ніка лише розсміялася, а за мить ще й продемонструвала йому непристойний жест.

— І тобі гарної ночі! — кинула через плече.

Вона знову рушила вперед, старанно намагаючись тримати рівновагу. Ніка не була п'яною. Принаймні їй дуже хотілося в це вірити. Просто ноги чомусь перестали її слухатись.

— Ну стривай-но. Не хочеш по-доброму, доведеться інакше.

Вона навіть не встигла зрозуміти, що хлопець задумав. Ще мить тому вона стояла на асфальті, а наступної вже відчула себе в невагомості. Точніше, опинилася на руках у Назара.

— Ти що витворяєш?! —  обурено гукнула.

Вона почала гамселити його кулаками по спині, вимагаючи негайно поставити її на землю. Однак Назар, схоже, зовсім не збирався піддаватися. Лише вправно ухилявся від її ударів, час від часу поглядаючи на розлючену дівчину з таким виглядом, ніби все це його неабияк розважало.

— Дорошенко, я зараз тобі влаштую!

— Уже боюся, — незворушно відгукнувся він.

Однією рукою Назар відчинив дверцята автомобіля, а другою обережно, але впевнено посадив Ніку на переднє сидіння. Вона ще спробувала підвестися, та він випередив її, нахилившись і пристебнувши ремінь безпеки.

— Бовдур! — гнівно видихнула.

Назар випростався й усміхнувся, спираючись рукою на дверцята.

— Якби тут зараз були репортери, на ранок усі телеканали крутили б головну новину тижня: «Назар Дорошенко серед ночі викрав бідну, беззахисну дівчину».

Він зробив коротку паузу й додав із цілком серйозним виразом обличчя:

— Хоча, судячи з того, як ти мене щойно гамселила, бідним у цій історії був би радше я.

Ніка фиркнула й відкинулася на спинку сидіння, усім своїм виглядом демонструючи, наскільки сильно ображена. Назар тільки ширше всміхнувся, зачинив дверцята й попрямував до водійського крісла.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше