Розділ 11

Промені сонця вже пробивалися крізь штори. Афіна прокинулася. На годиннику була сьома ранку.

Дівчина ще трохи покрутилася в ліжку, намагаючись заснути, але нічого не вийшло. Вона підвелася, взяла свій блакитний iPhone 17, який їй подарували навесні на день народження. Він замінив її улюблений iPhone 11, із яким Афіна розлучалася з великими труднощами. Дівчина дуже любила свої речі й завжди казала, що це спогади.

— Може, чохол змінити...

Вона під’єднала навушники, увімкнула музику й тихенько попрямувала до ванної кімнати, щоб не розбудити Олівію, яка ще спала.

Але там уже була Софія.

— Ого, а ти чого так рано?

— У сенсі рано? Я голову мила. А мені ще й вії наклеювати. Я вже не встигаю, — сказала дівчина й пішла до своєї кімнати.

Афіна зайшла до ванної кімнати й подивилася в дзеркало.

«Може, і мені зараз голову помити, а не пізніше? Часу все одно вистачає».

Дівчина зняла навушники й залізла в душ. Вийшовши, вона одягнулася й замотала волосся рушником, вирішивши висушити його, коли всі прокинуться. А може, узагалі не сушити.

— Доброго ранку, — біля порога вже стояла Олівія. — Ми ж домовлялися не фарбуватися.

— Та я й не буду.

— Фух. Софія нафарбувалася, а коли ми запитали, така: «Ой, та я зовсім не фарбувалася», — прошепотіла вона.

— А в неї на обличчі вся косметичка, — усміхнулася Афіна.

— Сніданок же о пів на дев’яту?

— Так.

— О, тоді я ідеально встигаю.

— Знаєш, як я тобі заздрю? У тебе волосся взагалі не жирніє.

Дівчата почали дуркувати.

— Знаю, — засміялася Олівія й сховалася у ванній кімнаті.

— Боже мій! У них немає фена! Це ж так тупо! — обурювалася Софія в сусідній кімнаті.

Афіна підійшла до валізи, дістала маленький фіолетовий дорожній фен і, зайшовши до кімнати, простягнула його Софії.

— Ти моя рятівниця!

Афіна лише кивнула й попрямувала до тераси. Перед тим як вийти, вона глибоко вдихнула, різко видихнула й трохи відсунула штори, перевіряючи, чи немає там когось.

На терасі дев’ятого будиночка стояв Матео з телефоном у руках.

«Чорт...»

Олівія вийшла з душу й тихенько підкралася до подруги.

Різкий поштовх у спину.

Афіна здригнулася, повністю відсунула штори й швидко потягнула подругу подалі від вікна.

— Там Матео! — прошепотіла вона, ледь не скрикнувши.

— Ой...

До кімнати вбігла Софія.

— О, дівчата! Матео мені написав. Я вчора не помітила.

— І що там? — запитала Афіна, різко насупившись і знову засмикуючи штори.

— Та пише, що хоче зустрітися зі мною. Я якраз створю спільну групу, хотіла вас познайомити.

— Та не треба...

Але на телефон уже надійшло сповіщення про додавання до групи. А слідом — ще одне повідомлення.

Матео: «Ти що, підглядаєш за мною?»

«Пощастило так пощастило... І що йому тепер відповісти?»

У спільній групі майже відразу з’явилося нове повідомлення від Софії:

Софія: «Не хочете разом піти на сніданок?»

Матео: «За десять хвилин будемо у вас».

— Олівіє, ходімо зараз, — Афіна смикнула подругу за рукав.

Дівчата швидко вийшли з будиночка.