Сувої та вигадані світи

Дівчина вмикає світло в затишній квартирі і знімає пальто, від коміра до подолу засиплене снігом. Її каштанове волосся, що торкалося своїми хвилястими пасмами литок, також навряд чи скаже «дякую»: воно змокло через сніг. Ноги нили, але одна новина тішила душу — вдома.

Після важкого дня в університеті вона нарешті вдома.

Дівчина йде до спальні і скидає із себе вуличні речі, її тіло огортує теплота та затишок помешкання. Знявши все, вона знаходить свій домашній одяг і закутується у нього — просторі спортивні штани темно-синього кольору та тепла рожева кофтинка. Розчісує волосся, аби хоч трохи помогти йому висохнути від снігу. Під руки потрапляє пухнастий плед — і ось красуня із рожевими щічками падає на диван, вмикає «Гру престолів» і забуває про все на світі.

Вона вмить потрапляє до свого улюбленого Вестеросу — місця, де панують інтриги, криваві битви та боротьба за те, що твоє по праву. Її переповнюють емоції, на зміну усмішці приходять сльози, а за мить вона вже знову радіє.

Завтра вона знову займатиметься навчанням — перебиратиме в голові всі свої знання з історії стародавніх народів та міфологію чарівних істот.  За деякий час знову поїде до університету на кілька годин і знову повернеться в затишну квартиру. Із дня у день це повторюється, та дещо лишається незмінним.

Книги.

Щовечора, після перегляду кіно, дівчина бере книгу зі своєї полиці, забитої іншими книжками та тематичним декором. Заварює чаю або кави, бере свого улюбленого плюшевого лева, вмощується коло панорамного вікна, розгортає книгу і... зникає. Її розуму та душі тут більше нема. Вона геть у іншому місті, країні, десь у світах, яких не існує.

Цього вечора все сталось так само.

Тільки сьогодні був вечір снігопаду, коло вікна стояла ялинка, прикрашена в срібні та інші холодні кольори, на полиці із книгами сяяли гірлянди.

Свято наближається.

Тому сьогодні вона обрала різдвяну історію від однієї із сучасних письменниць.

Книжки важать для неї немало.

Із ними вона поринає у інші світи, проживає не одне різноманітне життя — з магією та без неї. Книжки ніколи не були для неї способом втекти від реальності. Вони стали для неї  скарбом, любовʼю. Подорожжю в найрізноманітніші ситуації, в які вона навряд чи би захотіла потрапити в реальному житті.

Але потрапляла в книжках.

І подумки занотовувала собі в голові, як би вона вчинила в цій ситуації.

Чи дала би людині шанс, знаючи, що тій особі справді прикро?

Чи пробачила би хлопця за те, що він її вдарив?

Чи продовжувала би любити тих, хто її зрадив? Чи, може, навіть взагалі не любив?

Відповіді на ці питання дівчина знаходила на сторінках книг. І думала про них — чи справді вони їй підійдуть? Часом все таки краще знати відповідь наперед, аби потім не застати непоправних наслідків.

І вона думала, думала, думала...

Допоки в її голові не розквітала та сама заповітна відповідь.

Осиливши кількадесят — а то й кількасот сторінок — вона йде причепуритись до сну. Тим часом розмовляє по телефону зі своєю мамою, потім записує друзям голосові повідомлення. Їй цілком вистачає того, що вона має зараз, та зі спілкуванням у неї не клеїться. Є люди, з якими можна поділитися своїми планами, а от почуттями...

Її друзі та рідні далеко. Вона тут. Та самотність не слідує за нею по пʼятах, аж ніяк. Застає зненацька, але точно не переслідує. І це тішило жительку невеликого помешкання.

Коли настає час іти в ліжко, вона востаннє за цей день дивиться у вікно, в якому відображалося нічне зоряне небо. Сніжинки обережно лягали на землю і навіть не думали танути. Нарешті, хоч один рік Різдво та новорічні свята будуть зі снігом.

І в момент цих думок дівчина бачить зірку, що падає.

Розуміє, що це не що інше, як раннє різдвяне диво.

Милуючись снігопадом, загадує бажання.

І, скинувши із себе халат, загортується у ковдру та заплющує очі. Атласна фіолетова піжама тиснеться до її рук і ніг, все ще трішки нагороджуючи дівчину холодом. А потім гарні думки про улюблені книги та сімʼю зігрівають її. Холоду немає, сни заповнюють розум.

Ed Sheeran - Perfect