Епілог

   Стою у ванній і не можу повірити своїм очам. Не може бути. Це мабуть якась помилка. У мене в руках тест на вагітність і на ньому дві смужки. А може це правда? Ні, не може бути, він мабуть прострочений. 

    Ми вже два роки мріємо про дитину, але нічого у нас не виходило. А слова лікарів, до яких ми зверталися, і досі звучать у моїй голові " Ви ніколи не зможете завагітніти. У вас безплідність. Про дітей можете забути".

   А тепер я стою і тримаю в руках маленький тест із позитивним результатом, не знаю що робити , а може це все ж таки правда? Може доля пожаліла мене і дарує нам щастя стати батьками.

   Олегу вирішую поки нічого не говорити, не хочу, щоб він даремно надіявся, а в кінцевому результаті виявилося, що з тестом щось не те. Але щось треба придумати, щоб не йти на роботу, а поїхати до лікаря на прийом і вже там все нарешті вирішити.

   В голові безліч думок, навіть не знаю, що придумати. Сказати, що треба до лікаря, він буде хвилюватися і захоче поїхати зі мною. Ідея приходить несподівано:

   - Коханий, мені потрібно поїхати в салон краси, у мене ніготь надломився, треба, щоб мені виправили і можливо навіть переробили манікюр.

   - Ну якщо треба то треба. А коли ти приїдеш? Сьогодні на роботі будеш?

   - Не знаю, думаю, що до обіду справлюся.

   - Ну дивися по обстановці. Добре, тоді я на роботу.

   Олег підходить і цілує мене. А мені так хочеться розказати коханому про тест, але з усіх сил стримуюся. Не хочеться зробити йому боляче. Я бачу як він дивиться на Миколу з Аньою, які вони щасливі. Як любить їхню Манюню. Мені на очі навернулися сльози. Я так хочу, щоб він був щасливий і щоб у нас була повноцінна сім'я, але мій діагноз убиває всі мої мрії.

   Тільки Олег пішов одразу набираю свого гінеколога:

   - Доброго ранку. Чи можна зараз під'їхати до вас? 

   - Доброго ранку. Так звичайно. Щось сталося?

   - Не знаю. Розповім все при зустрічі, а там уже все буде залежати від вас.

   - Чекаю, ви мене заінтригували.

   - До зустрічі.

   Я відключаюся. Біжу в душ. Вдіваюся і мчу на прийом до лікаря.

   Приїхала до клініки десь за годину після дзвінка. Проходжу в приймальне відділення:

    - Доброго дня. Я до лікаря Олени Вікторівни, вона повинна чекати мене.

   - Ви по запису? На котру годину? Прізвище будь ласка.

   - Ні я без запису, але я телефонувала лікарю, вона в курсі.

   - Добре, присядьте, у неї зараз ще триває прийом, коли вона звільниться вас покличуть. Я повідомлю, її медсестру, що ви чекаєте.

   - Дякую.

   Йду сідаю на крісло. Так хвилююся як ніколи в житті. Серце моє от-от вистрибне з грудей або станеться серцевий напад. Йду краще візьму води, а то хвилювання скоро виллється через край.

    Підходжу до кулера і набираю води. Випиваю одним залпом весь стаканчик, але не допомагає, набираю ще один. Тут виходить медсестра і кличе мене до лікаря. Висушую ще один стакан, набираю повні груди повітря і заходжу до кабінету.

   - Доброго дня. Присідайте. Ну розповідайте, що трапилося?

   - Ось, що.

   Я ставлю перед лікарем тест із двома смужками і дивлюся на неї переляканими очима, повними надії.

   - Ну , що? Я вас вітаю.

   - В якому розумінні? 

   - Ну думаю ви й самі розумієте, що означають дві смужки.

   - Але ж діагноз?

   - Не хвилюйтеся. Зараз ми все перевіримо. Сходимо на УЗД, здамо кров на хоріонічний гонадотропі́н. Це гонадотропний гормон, який виробляється ворсинками хоріона і плацентою під час вагітності. Якщо є вагітність його рівень збільшується в декілька разів на шостий - восьмий день після зачаття.

   - Давайте пошвидше перевіримо, а то я скоро через хвилювання втрачу свідомість.

   - Я вас розумію, але вам потрібно взяти себе в руки. Якщо ви вагітні, вам потрібно думати про дитину, а хвилювання не найкращим чином вплинуть на неї . Не буду вас мучити, давайте пройдемо спочатку на УЗД.

   Ми вийшли на коридор і попрямували до кабінету де роблять УЗД. Зайшовши в кабінет, мені сказали лягти та приспустити штани. Я лягла , мені на живіт нанесли холодний гель, а я лежала і практично не дихала, боялася навіть поворухнутися. Лікар почала говорити:

   - Бачу плодове яйце. Приблизний термін чотири тижні...

   І все, більше я вже нічого не чула, цього мені було достатньо. В голові тільки крутилося плодове яйце, плодове яйце... Мені навіть пояснювати не потрібно, я все й сама зрозуміла, тест не помилився, я справді вагітна...

   Сльози знову полилися рікою. Яке щастя, невже ми скоро станемо батьками? Дякую всім святим, за те, що подарували мені можливість стати мамою.

   - Олю, ви чуєте? Можете вставати. Вагітність і справді є, все добре, я вас вітаю.

   - Але ж мені всі говорили, що я безплідна.

   - Дива в житті трапляються, головне цього дуже хотіти і вірити. А тепер у нас ще велика робота над тим, щоб зберегти вагітність і доносити, та народити здорову дитинку. А почнемо ми мабуть із заспокійливих і вітамінів. Перший триместр дуже небезпечний, як і останній. Поки ніяких відхилень не видно, кров ми сьогодні здаємо і через два дні потрібно буде повторити, якщо рівень ХГЧ буде стрімко збільшуватися, значить вагітність розвивається. А як ваше самопочуття? І взагалі, що стало причиною для використання тесту?

   - У мене затримка чотири дні, от я і зробила тест, сама не розумію чому, знала ж свій діагноз, але надіялася. Почуваю себе добре, ніяких змін не відчуваю.

   - І правильно зробили. Зараз через гормони можливі перепади настрою, тому випишу вам заспокійливі і самі розумієте, що потрібно себе берегти. Ще однієї можливості може більше і не бути.

   - Так, я все прекрасно розумію. А помилки не може бути? Це вже остаточно? Не знаю говорити чоловікові чи ні.

   - Не хвилюйтеся. Ви справді вагітна, можете говорити не боятися.