19.1

   Закінчила роботу і пішла збиратися додому. До Ані заїжджати не було бажання. Тому я попрямувала додому.

   Приїхала у всій двір, вийшла з машини і пішла до входу. Піднялася на свій поверх, відчинила двері і нарешті я вже вдома. Якась така безсила і виснажена. Не хотілося ні їсти , ні нічого. Тому прямую в душ і одразу завалюся спати.

   Моїм мріям не судилося здійснитися, тільки вийшла з душу як у двері подзвонили. Тільки не це, я не маю сили зараз виясняти стосунки, взагалі на ніщо немаю.

   Ледве переставляючи ноги прямую до дверей. Дивлюся так і є , все як я і боялася, за дверима стоїть Олег. Як мені цього не хочеться робити, але всеодно відчиняю.

   Олег тільки переступає поріг як одразу стискає мене в обіймах. Я стою розгублена, серце починає калатати як навіжене, як би мені не було приємно, але він уже в котре познущався з мене, зробив мені дуже боляче.

   - Відпусти мене. - Тихо промовляю я.

   - Ніколи, чуєш ніколи я тебе нікуди не відпущу. Навіть не мрій.

   - Ти робиш мені боляче. Ти це розумієш?

   - Ой вибач.

   І він трохи послаблює , але все ще обіймає.

   - Я не це мала на увазі. Ти робиш боляче своїми вчинками. Ти бігаєш до колишньої як цуцик, тільки варто їй появитися на горизонті , як ти одразу про все забуваєш і летиш . Я втомилася від цих качелів, тут все добре, а тут з'явилася вона і починається все з самого початку.

   - Пробач мені, прошу. Ходи на кухню і спокійно поговоримо, я все тобі поясню, тільки вислухай мене, дай нам шанс, не проганяй.

  Я хитаю головою і ми прямуємо на кухню. Я сідаю за стіл, а Олег прямує до чайника, вмикає і робить чай, а я тим часом чекаю. Тут він ставить дві чашки, сідає навпроти мене і починає розповідати:

   - Оль, вибач мені, будь ласка, я не міг тобі розповісти все з самого початку, тому, що сам не знав, що розповідати. Аліна коли з'явилася сказала, що у мене є син, сказати, що я був шокований, це нічого не сказати. Я не хотів починати з тобою стосунки не розібравшись у всьому, я повинен був переконатися, що це правда або навпаки. Не міг допустити, щоб ти хвилювалася і переживала разом зі мною, але і тримати дистанцію між нами я теж не зміг. Мені страшенно хотілося тобі все розповісти, хотілося твоєї підтримки, але і ображати тебе не хотілося, хоча Аліна була ще задовго до тебе, але я не знав як ти відреагуєш дізнавшись таку новину, більше за все я боявся, що ти не захочеш зі мною будувати стосунки.

    - Як ти міг взагалі про таке подумати? А ти вважаєш, що я не хвилювалася і не переживала? Я стільки сліз пролила не розуміючи, що відбувається, чому ти з нею, а не зі мною.

   - Сонечко, ну вибач мені, мені треба було з'ясувати спочатку чи це правда. Аліна принесла мені навіть тест ДНК, що підтверджував моє батьківство. Добре, що Микола мені вставив мізки, він не повірив, що це правда, і коли Аліна привела малого, Микола взяв непомітно мазок з рота дитини та відніс до нашого знайомого у клініку. Там зробили тест і виявилося, що дитина не моя, а вже коли притисли Аліну, то вона зізналася, що знаючи який я дурень, вона була впевнена, що я повірю в її казки. Головне вона ж говорила правду, я б і справді повірив якби не Микола. А ця стерва хотіла просто мене розвести на гроші. Навіть не знаю як я міг колись кохати цю зміюку, де взагалі були мої очі. Я дуже щасливий, що зустрів тебе, ти справді світла, щира і справжня, а головне чесна дівчина, мені надзвичайно з тобою пощастило. Як тільки все вияснилося я примчав до тебе. Тепер нам більше ніхто не зможе завадити бути разом. Мені тільки шкода цю нещасну дитинку, я б хотів знайти його батька і поговорити з ним, не можна залишати цю крихітку цій стерві, їй ніхто не потрібен, вона просто не здатна любити когось окрім себе.

   - Я тільки не можу зрозуміти чому ти мовчав, чому мені одразу всього не розказав?

   - Я не знав твоєї реакції і дуже боявся втратити. Ти мене пробачиш?

   - А що мені ще залишається робити з таким дурником як ти? 

   - Зрозуміти і пробачити.

   - Ну от і я про це.

   - Я дуже тебе кохаю.

   - А де зараз цей хлопчик і, що буде далі?

   - Аліна найняла няню, він весь час з нею, а ця горе мама вештається по всіх тусовках, і по всіх нічних клубах. Спробую знайти батька, може він не знає про малюка, ну або звернуся до батьків Аліни, думаю вони теж не в курсі. Одним словом дитину треба рятувати від такої мами і чим швидше тим краще.

   - Шкода дуже, що хтось молить в Бога за дитинку, а хтось народжує і не цінує свого щастя. Це ж мабуть найдорожче, що в нас може бути. Як можна не любити своє дитя? Ти ж носиш його в собі цілих дев'ять місяців, потім так важко народжуєш і так легко від нього відмовляєшся, я не розумію, як так можна?

   - Це ти не розумієш бо ти справжня жінка, майбутня мама, а вона просто інкубатор, бездушна лялька. Її цінність у житті це гроші, а все решту немає для неї жодного значення.

   У мене на очах виступають сльози, адже хтось і справді мріє про таке щастя як дитина, а хтось народжує і на цьому місія батьківства закінчується. Дуже сумно...

   Олег підходить і дуже міцно стискає мене в обіймах. А я зітхаю з полегшенням, нарешті вся правда відкрилася і між нами більше немає недомовок, немає таємниць і ми можемо вже впевнено будувати свої відносини.

   - Я сподіваюся, що від сьогодні між нами більше не буде таємниць і ти тепер будеш мені все розповідати, що б не сталося, а то получиш від мене.

   - Так звичайно, а ще й після таких аргументів як я можу відмовитися, я й досі пам'ятаю твій удар цією чарівною ніжкою.

   Він гладить мене по нозі, а я починаю сміятися як згадаю про наше знайомство, таке враження, що це було так давно, в іншому житті. 

   Ніколи б не подумала, що той мажор стане коханим, моїм коханим, ніколи і нікому його не віддам...