18

   Майже цілу ніч не могла заснути, тому зранку встала розбита. Швиденько прийняла душ і приводжу себе в порядок, сьогодні я маю виглядати навіть не на всі сто, а на двісті.

   Довелося на збори потратити трохи більше часу ніж я планувала, тому швиденько вибігаю на вулицю і мчу на роботу, щоб встигнути.

   Коли приїхала у мене залишилося п'ять хвилин на те, щоб піднятися на робоче місце. Забігаю у будівлю, так мчала, що коли вже підбігала до ліфту, перечіпилася і ледь не впала, але чиясь сильна рука втримала мене від падіння. 

   Піднімаю голову і бачу перед собою гарного молодого чоловіка, який широко посміхається мені:

    - Дівчино, не варто так поспішати, а то така красуня може себе поранити.

   - Вибачте, що завдала вам клопоту.

   - Я б таку красуню постійно на руках носив.

   - Забрав від неї руки, поки я тобі їх не переламав. 

   Із-за спини почула дикий рик. Повільно повертаю голову і бачу позаду Олега . Злий як собака, з очей сиплються іскри від люті. Хапає мене за руку і тягне до себе, я ледь втрималася на ногах.

   - Що ти собі дозволяєш. - Верещу уже я.

   - Чоловіче, мені здається, що дівчина не хоче з тобою нікуди йти.

   - Тебе це не стосується, давай іди звідси куди йшов, ми самі розберемося, без тебе.

   - Навіть не подумаю. Що ти мені зробиш?

   - Я тобі зараз покажу, що.

   - Все досить.- Не витримала я. - Що за дитячі розборки? Олег іди куди йшов, залиш мене нарешті в спокої, я сама можу за себе постояти в разі необхідності. А вам, юначе, я щиро вдячна за допомогу.

   Незнайомець посміхається і каже:

   - Радий був допомоги. Може я краще вас проведу, а то бачу ходять тут якісь навіжені, такій дівчині як ви небезпечно ходити одній.

   - Ні дякую, сама справлюсь. Ще раз спасибі.

   - Ось вам моя візитка, дуже буду радий з вами ще зустрітися, можете набирати мене в будь який час, завжди буду радий прийти на допомогу або просто повечеряти з вами.

   Мужчина простягує мені свою руку в якій тримає візитівку, я беру її. Хоча дзвонити точно не збираюся, але позлити Олега ой як приємно. Той просто стоїть і мовчки поглядає на нас, а з вух прямо дим іде від злості.

   - Дякую, неодмінно зателефоную, а зараз вибачте мені час, я вже ітак спізнилася. Гарного дня.

   Я заходжу в ліфт, а Олег іде слідом за мною. Тільки двері зачинилися він одразу почав наближатися до мене. Місця мало, відступати мені було нікуди.

   - Що це було? Хто це такий? Чому ти з ним фліртувала? 

   - Я вільна дівчина, можу фліртувати з ким мені захочеться. Чому я повинна перед тобою звітувати?

   Олег натискає кнопку стоп . Ми зупиняємося. Ставить обидві свої руки по боках , щоб я не могла поворухнутися.

   - Ти моя, я не дозволю тобі бути з кимось іншим крім мене.

   - А я, що буду тебе запитувати? Сам бігаєш до інших жінок, тобі можна? Ти, що якийсь особливий?

   - Оля, не біси мене.

   - А то що? Що ти можеш мені зробити?

   І тут він впивається в мої губи. Втискає мене своїм тілом у стінку ліфту. Його рука опускається і залазить мені під спідницю. Мені стає жарко і дуже важко дихати, чому моє тіло завжди зраджує мені і так бурхливо на нього реагує. Коли він трохи ослабив свою хватку і розслабився, я збираюся з силами і штовхаю його, поки він не оговтався підбігаю та вмикаю ліфт і ми знову починаємо рухатися. Я швиденько поправляю на собі одяг. Олег важко дихає і знову наближається, але тут на щастя двері відчиняються і я встигаю вирватися на волю. Олег не наважився мене наздоганяти, і я видихнула з полегшенням.

   Приходжу до себе в кабінет, не була тут пару днів, а здається, що вже багато часу відтоді пройшло. Тільки сіла в крісло як почула звук вхідного повідомлення, за ним ще одного . Беру сумочку і дістаю телефон. На екрані висвітлився відправик "Олег". Серце одразу починає шалено битися і я відкриваю повідомлення.

   " Ми не закінчили розмову"

   " Запам'ятай ти тільки моя. Побачу когось поруч з тобою, приб'ю".

   Мені подобається, що він мене ревнує, а з іншого боку і страшно. Довго не думаючи набираю відповідь.

   " Обов'язково подарую тобі губозакаточну машинку. Можеш починати вбивати вже".

   Відправила повідомлення, бачу, що він прочитав, але пройшло вже хвилин десять і він більше нічого не відповів. Можу спокійно видихнути і приступити до роботи.

   День пройшов швидко. Олега я за весь день не бачила, змогла заспокоїтись і трохи розслабитися, але попереду у нас ще спільний вечір. 

   Подзвонила до Ані, попередила, що ще заїду додому після роботи, а тоді до неї. 

   Вже майже перед виходом мені приходить знову повідомлення від Олега.

   " Я заберу тебе, поїдемо разом до Ані з Миколою".

   " Ні, дякую, я в змозі сама добратися "

   " Я сказав, що заїду по тебе і це не обговорюється. Сяду в таксі наберу".

   Ну радує, що хоч приїде на таксі, а не сам. Думаю на людях чіплятися не буде і мені нічого не загрожує, вже на душі стає трохи спокійніше.

   По дорозі додому забігаю у супермаркет, купляю торт, шампанське та квіти і мчу далі. Мені ще треба встигнути перевдягнутися.

   Вдома я вдіваю коротеньку червону атласну сукню з глибоким декольте та відкритою спиною. Волосся підняла у високу зачіску, випустила пару локонів звисати, легкий макіяж і я готова. Дивлюся на себе в дзеркало і мені все подобається. Ну тримайся мажор...

   Вийшовши на вулицю бачу таксі, прямую до нього. Олег виходить і відчиняє мені двері та допомагає сісти в середину.

   - Ти красива як завжди.

   Олег бере мою руку та цілує.

   - Дякую.

   Далі ми їдемо мовчки, я відвернулася у вікно і вдаю, що мені цікаво, що я за ним бачу, тільки, щоб не зустрітися поглядом із Олегом.

   Коли під'їхали Олег вийшов перший, відчинив мені двері та допоміг вийти на вулицю. Дає мені свою руку, я ігнорую цей жест і ми йдемо в гості. Збоку якби хтось побачив, сказав би, що ми пара, а насправді... А насправді я навіть не знаю хто ми одне одному...