10

   Вже котрий день прокидаюся без настрою. Знову у мене немає бажання йти на роботу, все повертається заново. Та діватися нікуди, треба брати себе в руки і йти збиратися. Коли вділася то зрозуміла, що вечером не звернула увагу чи є моя машина, а навіть якщо є то я не знаю де ключі від неї. Настрій від цього стає ще гірший, хоча куди вже гірший .

   Виходжу на вулицю, моя машина на місці, але , що з того, ключів у мене немає. Так не хочеться пертися громадським транспортом, а потім ще й вечором назад. Може сказати, що захворіла і повертатися додому. Але це робота, такі відмазки в школі проходили, а тут наврядчи, тому хочу не хочу прямую до автобусної зупинки. Коли проходжу біля свого автомобіля то бачу, що там хтось в середині є. Я замість того, щоб злякатися кинулася туди. Відчиняю дверцята і тільки хочу почати лаятися, як мужчина сам до мене звертається:

   - Ви Ольга?

   - Так, а ти хто вбіса такий і якого чорта ти робиш у моїй машині?

    - Олег Вікторович відправив мене, щоб я доставив вас на роботу та повернув вам ключі і вашу машину.

   Я витріщилася на хлопця і мені стає ніяково із- за мого наїзду.

   - Ну якщо сам Олег Вікторович відправив.

   Сідаю ззаді у власне авто і ми рушаємо. Цілу дорогу почуваю себе не в своїй тарілці. Нарешті ми прибули у місце призначення. Мужчина виходить, відчиняє двері і допомагає мені вийти, після чого повертає мені ключі від автомобіля.

   Йти нагору немає бажання, так не хочеться зараз виясняти стосунки з Олегом, але все ж таки поговорити нам необхідно. Підходжу до дверей кабінету, стукаю і відкриваю двері, всередині пусто, Олега немає . Я видихнула з полегшенням і взялася до роботи , так пройшло вже майже пів дня, а Олег так і не повернувся. 

   Зібралася і пішла обідати, стало якось сумно, апетиту немає, але треба щось перекусити, тому замовляю собі салат та рибу. Після обіду поверталася в офіс з надією, що Олег уже там, але як виявилося марно. Тоді я вже не витримала і пішла до секретаря, не буду ж я першою писати Олегу, щоб дізнатися де він та коли буде. Вже від секретаря дізналася, що його сьогодні взагалі не буде, хоча після мого запитання вона на мене так подивилася як на дурочку. 

    Повернулася до кабінету страшенно зла, одразу захотілося набрати Олега і висказати все, що я про нього думаю. Він же ж міг мене попередити, що сьогодні не буде, щоб я не виглядала ідіоткою перед Миколиною секретаркою. Уявляю, що вона собі подумала.

    Вирішила, що дзвонити і відволікати його не буду, а просто напишу повідомлення, а він уже коли зможе відповість:

   " Привіт. Тебе сьогодні не буде весь день?"

   Одразу прийшла відповідь:

   " Так"

   Який багатослівний, а можна було написати якось більш розгорнуто. Прибила б його, якщо би він зараз був поруч.

   " А чому ви мене не попередили?"

   " Скучила?"

   От і хто відповідає питанням на питання, що за неповага до співрозмовника. Ну він може мене не бісити, а нормально відповідати?

   " Ви не відповіли"

   " Як і ви"

   " Вибачте, що потурбувала"

   " Нічого страшного, завжди вам радий "

   Ну от, що він за людина така? Ось так візьме і вибісить тебе за лічені хвилини. Все не буду більше йому писати. Хоче суто ділових відносин, я йому влаштую. Щоб він потім не обіжався.

   Старалася ще трохи попрацювати, але така була зла, що не могла ніяк ні на чому зосередитися. Постійно думала про цього мажора, не могла ніяк викинути його із голови. 

   Нарешті робочий день закінчився і я можу спокійно покинути цей кабінет, де повсюди запах Олега і все нагадує про нього. 

   Виходжу на вулицю, сідаю в машину і їду до Ані в лікарню, мені просто необхідно виговоритися і почути від неї якусь пораду, що робити далі, і як провчити мажора.

   Припаркувалася і вийшла з машини, одразу біжу до входу, а далі по сходах на гору до Ані. Як на зло Микола біля подруги, а так хотілося поговорити на одинці.

   - Привіт, як ви тут? Ой забула запитати чи вам нічого не треба і приїхала з пустими руками, так спішила сюди.

   Аня зрозуміла без слів, що зі мною щось сталося і одразу відправила Миколу в магазин буцімто вона захотіла дуже сильно морозива. А той без жодного слова одразу помчав на вихід.

   - Щось сталося? Мені твій вигляд не подобається.

   - Ань, ну як можна одного дня признаватися в коханні, а на наступний ігнорувати і навіть не згадувати?

   - У вас із Олегом щось сталося? Якісь проблеми? Мені вчора здалося ви щасливі і кохаєте одне одного.

   - Ти знаєш і мені так здалося, але це тільки ілюзія.

   - Ну ти можеш нормально пояснити, що сталося?

   - Вчора ми їхали від тебе і ніби все добре було, поки він не побачив Юрчика біля мого під'їзду з букетом квітів. Олег навіть нічого не розібравшись заїхав Юрі в обличчя і розбив губу, а мене це вибісило страшенно. Хлопчина просто хвилювався за мене чому я звільнилася і що сталося, а той побив його ні за що, розумієш? От ми і посварилися, я його прогнала. А сьогодні його весь день не було в офісі і він навіть мені не написав, не попередив, а коли я написала тільки опять розізлив.

   - А тільки вчора ти була на його місці, коли ревнувала його до колишньої, пам'ятаєш?

   - Це зовсім інше.

   - Не інше, ти ж сама йому говорила, що спиш із Юрою, забула? І як ти думаєш йому було приємно побачити того у тебе під дверима, а ти ще й вибрала не його , а Юру. Подумай над цим, як би тобі було на його місці.

   - Ти права, спасибі тобі. Я ж і справді не пояснила йому, що в мене з Юрою нічого не було і бути не може. Завтра обов'язково з ним поговорю і все вияснимо.

   - Знаєш, пари в основному і розходяться через те, що не договорюють всього одне одному, нам дана мова для того, щоб ми спілкувалися і могли проговорити свої притензії і вирішити все, а не закривати все в собі, від цього добра не буде.