4

   Вихідні пройшли швидко, навіть не встигла оглянутися. Зранку прокинулася і пішла збиратися на роботу, треба сьогодні виходити швидше так як я без машини. Як згадаю, що прийдеться трястися автобусом стає не по собі.

   Настрою немає з самого ранку. День обіцяє бути "чудовим". Тільки вибігла з під'їзду як побачила що через дорогу вже поїхала моя маршрутка, коли стояла на світлофорі якийсь мудак оббризкав мене грязюкою. Ну одним словом все в ажурі. Вже навіть страшно йти на роботу, в мене зараз таке бажання втікти до квартири і закритися на всі замки, поки ще жива, здорова, а то з такими темпами не факт, що доживу до кінця дня. Та діватися нікуди доводиться залізати в автобус.

   Всілася, повезло, що на наступній зупинці місце звільнилося. Що правда сусід виявився не дуже, від нього так несло перегаром, що мене укачало. А щоб мені взагалі життя медом не здавалося він ще й засинаючи постійно падав головою на моє плече. Ну, що це за жах якийсь? Від коли цей мажор з'явився на моєму шляху у мене просто чорна смуга.

   Знову згадала про те, що сьогодні треба буде оплатити чек по ремонту машини мажора і так захотілося плакати. За, що мені це все?

   Нарешті моя зупинка. Ну якось я добралася до роботи, головне , що ціла і майже не ушкоджена. Перш за все біжу у вбиральню, щоб привести себе в порядок, треба відчистити з пальто та штанів плями від бруду. Ледве якось вдалося мені це все запрати, ну тепер хоч мокра, але схожа на людину.

   До обіду сиджу за столом і нікуди не встаю, щоб не було видно моїх мокрих штанів. Коли всі пішли на обід я швиденько побігла до автомату взяла собі каву та енергетичний батончик. 

   Прибігаю на робоче місце, швиденько п'ю каву і їм батончик. Трохи вдається втамувати голод, але не надовго. Ще залишається пів години вільного часу, згадую про те, що треба перевірити електронну пошту. Відкриваю ноут, заходжу на свою поштову скриньку, бачу квитанція уже тут, як тільки її відкриваю впадаю в ступор. Цікаво машина мажора, що із золота? За що такі цифри? Хочеться одразу його набрати і висказати все, що про нього думаю, але це всеодно нічого не змінить. Тому мовчки відкриваю банкінг і заходжу на кредитну картку, перераховую потрібну суму.

   Настрій гірше вже і не може бути . Тільки, щоб скоро вже був кінець робочого дня , більше мені вже нічого не хочеться. Одне радує, що більше я цього придурка не побачу і не почую. Ми з ним в розрахунку.

   Нарешті відпрацювала на сьогодні, вдіваюся і мчу додому...

****

   Проходить пару тижнів, життя ніби стало на своє місце і налагоджується. Хоча в мене налагодилося, а в Анюти навпаки. Коли знайшла її на кухні непритомну, ледь сама не втратила свідомість, я так перелякалася, тільки з десятого разу попала по потрібних клавішах в наборі номера телефону швидкої допомоги. Поки пояснила хоч щось, мабуть пів години пройшло. Кажуть, що в такі моменти потрібно бути зібраному, тільки от як це зробити ніхто не говорить. На щастя все обійшлося. Виявилося, що вона вагітна. Я така була за неї рада і знала точно я хрещена, і хай тільки подумає взяти когось іншого.

   Мажор з нашої останньої розмови мене більше жодного разу не турбував, хоча я його і заблокувала, але він точно якби захотів знайшов би мене. Значить сильно на мене образився. А мені від цього одні плюси. Хоча було декілька разів відчуття, що я бачила його машину, але ж таких машин багато, тому відкидала ці припущення, просто уява розгулялася.

   Тепер доводиться після роботи ще й Аню провідувати в лікарні, добре, що моя ластівочка на ходу. От сьогодні теж після роботи мчу до своїх дівчаток, доречі я впевнена на всі двісті, що в Ані буде дівчинка, буде ще одна красуня в нашій компанії.

   Під'їжджаю до лікарні і бачу, що на парковці жодного вільного місця, доводиться зробити декілька кругів . І тут бачу, що в однієї із машин засвічуються фари і вона починає виїжджати, моїй радості просто немає меж. Стою і пропускаю машину яка виїхала, тільки готуюся рушати як бачу знайому машину, і кого , як ви думаєте? Того ж самого мажора. Він собі сміло заїжджає на моє місце, а я просто зеленію від люті. Що він виробляє? Взагалі знахабнів. Тільки хочу вийти з машини і настукати йому по голові як ззаді під'їжджає машина і починає сигналити. А той виродок вийшов з машини і вискаливши всі свої тридцять два махає мені ручкою. Ну постривай, я тобі зламаю ту ручку, щоб вона в тебе більше не піднімалася, а за одно можна і ногу, яка тиснула на педаль газу, щоб мене випередити.

   Доводиться знову кружляти декілька разів кругом стоянки. Нарешті доля змилосердилася наді мною і я змогла припаркувати свою машину.

   Біжу в палату до Анюти, стараюся стримувати свою злість, адже не можна її хвилювати , але в мене це погано виходить. Зайшовши в палату доводиться коротко розказати про випадок на парковці, але звичайно без подробиць , і про те, що ми з мажором знайомі я поки промовчала. Як тут відчиняються двері і появляється мажор власною персоною. Спочатку я подумала, що це у мене вже галюцинації, але це тривало не довго  і я не змогла втриматися:

   - Тиииии???? Якого чорта ти тут робиш????

Якщо подобається історія поставте будь ласка вподобайку, мені буде дуже приємно. Дякую ❤️