1

   Нарешті скоро закінчиться робочий тиждень і я зможу вирватися до подруги в Карпати. Вона поїхала туди швидше, щоб зализувати душевні рани, а ще нещасливе кохання. Якось все на неї звалилося одночасно. Я знаю, що дуже їй потрібна, але не могла з роботи швидше вирватися, як не як кінець року. Треба було закрити всі звіти.

   Нарешті сьогодні останній робочий день і я зможу після роботи поїхати до Ані. Вже й самій нетерпиться поїхати з цього задушливого міста.

   Ой і відірвемося ми з Анькою, хай я тільки до неї доберуся. А то знаю я її сидить там у готелі і мабуть навіть із номеру не виходить. Не знаю як ми могли здружитися разом, ми як вогонь і вода, вогонь тут звичайно я.

   Одне радує, що сьогодні скорочений робочий день перед новим роком. Декілька днів я зможу не бачити морду нашого урода шефа, після того, що він з Аньою зробив, кожного разу коли його бачу, хочу відірвати його причандали і спустити їх в унітаз, так щоб уже точно не змогли знайти і пришити.

   Прибігаю в офіс, ледь встигла. Може варто і мені задуматися про іншу роботу, не знаю чи на довго мене вистачить. Але так як поки, що це тільки мрії, сідаю і мовчки працюю. До обіду майже все зроблено, що не може не радувати.

   Збираюся на обід і тут намальовується Юрчик. Гарний хлопець, тільки не для мене. Я знаю, що давно йому подобаюся, але він ну такий вже спокійний, що я з ним просто не зможу. Комусь звичайно дуже пощастить, він буде дуже люблячим чоловіком і батьком, та я вибухівка і мені треба такого ж чоловіка. Я не можу сидіти на місці і варити чоловікові борщі, не можу без пригод, без адреналіну.

   - Оль, а можна , я тут подумав, може могли би, якщо ти не проти звичайно, я б хотів...

   - Юр, давай скорочений варіант.

   - Так, звичайно, може ти б могла зі мною пообідати, а ще ну Новий рік, може ми б разом...

   - Юрасик, ти дуже гарний хлопець , дуже добрий і комусь невимовно пощастить з тобою, але я тобі не підходжу. Розумієш, мені подобаються дівчата.

   - А, так, ясно, дякую, звичайно. Вибач.

   Юра втік, не знаю чому ляпнула таке, але він так мене дістав із своїми запрошеннями, тай не хочу більше йому відмовляти. Скільки разів його відшила всеодно кожного дня одне і теж.

   Пішла на обід, швиденько перекусила і побігла бігом назад, щоб пошвидше вже все завершити.

   В офісі просиділа ще дві години і нарешті все зробила. Віддала звіти і пішла вже збиратися додому.

   Сіла під офісом в машину, по дорозі треба ще заскочити дещо прикупити для відпочинку і до Ані.

  Виїхала на трасу і попрямувала до торгового центру. Там провела ще півтори години. Скупила все необхідне і тепер можна зі спокійною душею їхати в гори. Загрузила свої покупки в багажник і поїхала пакувати валізу.

   Вже майже біля себе я тільки хотіла повернути як хтось врізається в мою пташку...

Доброго вечора. Сподіваюся вам сподобається ця історія.