Глава 6: Архітектори тиші

Андрій переступив поріг, і важкі металеві двері зачинилися за ним із ледь чутним зітханням. Тієї ж миті гул «Системи» — той низькочастотний електричний шум міста, до якого він звик настільки, що перестав помічати, — відтяли, наче бритвою. У приміщенні панували інші запахи: гірка кава, вогкість старої шкіри та різкий, холодний аромат озону, як після грози.

Це було не просто приміщення, а архітектурний протест. Велика, занурена в напівтемряву зала, де стелажі сягали самої стелі, створюючи глибокі затишні ніші. Світло просочувалося крізь вузькі вертикальні щілини під дахом, створюючи ефект підводного освітлення — м’якого, розсіяного, без жодних різких тіней.

У центрі стояли масивні столи з темного дуба. За ними працювали люди, але вони не були «приклеєні» до моніторів. Хтось креслив тонкі лінії на кальці. Хтось розбирав годинниковий механізм за допомогою пінцетів. У кутку ритмічно стукала друкарська машинка — цей звук був єдиним регулярним шумом, що порушував майже священну тишу.

— Вітаю в «Кордоні», — прошепотіла Ярина, ведучи його вздовж стіни, обвішаної аналоговими циферблатами. Усі стрілки на них рухалися з однаковою лінивою гідністю. — Це... лабораторія? Майстерня? — Андрій відчував, як його аналітичний розум намагається класифікувати це місце. — Це простір для повільної дії. Тут ми вимикаємо рефлекси і вмикаємо увагу. Подивіться на них. Вони не ігнорують час. Вони його створюють.

Андрій помічив, що ніхто не підняв голови. Вони були занурені настільки глибоко, що він, новий елемент у системі, для них просто не існував. Вони зупинилися біля вільного столу. На ньому лежали лише папір, графітові олівці та старий механічний точильний верстат. Жодного пристрою, що вимагав би зарядки чи оновлення.

— Перше правило, Андрію. Тут немає нічого, що прискорює. Ми обмінюємо миттєвість на вагу. — А що ви тут робите? Що це за робота, яка вимагає такої ізоляції? Ярина сіла навпроти, поклавши руки на холодну деревину. Її погляд був прямим. — Ми — архітектори тиші. Ми будуємо те, що Система руйнує: внутрішні кордони. Або, якщо тобі ближча мова твого минулого: ми створюємо альтернативні коди.