Розділ 8.1

Я більше нічого не кажу, і він теж.

Між нами зависає тиша – вже інша, не напружена, а остаточна. Та, в якій більше немає сенсу щось доводити, пояснювати чи виправляти. Усе вже сказано. Усе вже визначено.

Я повільно підводжуся, не дивлячись на нього, беру сумку і просто йду, не прощаючись.

Двері кав’ярні зачиняються за моєю спиною, і свіже повітря одразу б’є в обличчя, трохи охолоджуючи те, що ще хвилину тому кипіло всередині. Я роблю глибокий вдих і ловлю себе на дивному відчутті – несподіваному полегшенні.

Я йду повільно, не поспішаючи повертатися в офіс, дозволяючи собі ці кілька хвилин наодинці з власними думками. І саме в цей момент усвідомлюю – я впоралася. Справді впоралася.

Тарас – перша людина з минулого, якій я подивилася в очі без страху. Без бажання втекти. Без тієї слабкості, яка колись знищувала мене зсередини.

Я була впевнена, що все буде інакше. Що тіло підведе, що серце зірветься, що я знову відчую себе тією дівчиною, яка бігла за чоловіком у сльозах, не розуміючи, як її життя розвалилося за кілька хвилин.

Але цього не сталося. Я не злякалася. Не втекла. Не зламалася.

І ця думка змушує мене усміхнутися. Можливо, я дійсно змінилася більше, ніж думала.

Коли повертаюся до офісу, кроки стають впевненішими, а постава – рівнішою. Наче разом із цією розмовою я залишила позаду ще одну частину того болю, який так довго тягнула за собою.

Я заходжу всередину, проходжу знайомим коридором і майже одразу помічаю Влада. Він стоїть трохи далі, біля мого кабінету. І, здається, навіть не намагається зробити вигляд, що це випадково. Він чекав саме на мене.

Влад помічає мене одразу й робить крок назустріч. Його погляд уважний і прискіпливий.

– Усе добре? – питає без зайвих вступів.

Я зітхаю, бо в цю секунду приходить чітке усвідомлення – його тепер у моєму житті буде багато. Занадто багато. І тому немає сенсу вигадувати щось. 

– Усе гаразд, – відповідаю спокійно. – Я зустріла Тараса.

Я уважно дивлюся на нього, ловлячи кожну зміну в його обличчі, бо мені справді цікаво, що між ними зараз відбувається. Що залишилося після того, як правда вийшла назовні.

– У кав’ярні, через дорогу, – пояснюю спокійніше. – Ми… навіть поговорили.

– Він тебе не образив? – напружено питає Влад. 

– Ні, – усміхаюсь. – Найгірше, що він міг зі мною зробити, він уже зробив. 

Влад зітхає і нервово проводить рукою по волоссю. Здається, він такого не очікував, і тепер не знає, як бути. 

– Я не спілкуюсь з Тарасом і матір'ю, – говорить холодно, але я знаю, що ця холодність спрямована не на мене. – Вони продовжують жити в маєтку, який залишив матері батько. Досі отримують відсотки з нашого спільного бізнесу і нічого не потребують. Але я дав чітко зрозуміти, що ні з матір'ю, ні з братом більше спілкуватися не буду. 

– Чому? – цікавлюсь. – Вона ж твоя мама, і якщо так подумати, все, що вона робила, це намагалася позбутися жінки, яка, на її думку, тобі не підходила. 

– Ти серйозно зараз? – він хмуриться ще більше. – Вона зруйнувала наше щастя, Емі. 

– Ні, – хитаю головою і ковтаю гіркоту, що зібралася в горлі. – Вона ніколи б не змогла зруйнувати нас, якби ми більше одне одному довіряли. 

– Тобто… якби я довіряв тобі? 

Я можу лише кивнути, бо навіть через стільки років мені боляче про все це говорити. Влад же важко видихає і робить крок ближче, втручаючись у мій особистий простір. 

Саме зараз, як ніколи сильно, я відчуваю, наскільки ми обоє зранені та розбиті. Але якщо бути чесною з собою, я дійсно не можу звинувачувати маму Влада у цьому. Не повністю. Не лише її. 

Ми самі винні. Влад винен, і, можливо, я також, бо в той день повірила Тарасу і сіла в його автівку, а за кілька годин опинилася в його ліжку. 

– Емі… – голос Влада сповнений відчаю, і мені дуже сильно хочеться його торкнутися. Відчути його дотики на собі й знову бути самою щасливою. 

Різко відступаю і дивлюсь, як він видихає і більше не робить спроб наблизитися. 

Саме в цей момент мені стає цікаво: як Влад відреагує, коли дізнається про те, що у нього є син. Я розумію, що не варто з цим тягнути, але мені все одно важко наважитися, бо знаю – все зміниться, коли Влад з'явиться в житті Матвія. 

Автоматично і в моєму житті його стане більше.