Розділ 4

 Розділ 4

        - Який гарний вечір вийшов!" - вимовила Арі, потягнувшись догори руками і прогнувшись у спині, від чого її груди здавалися більшими.  Мої думки знову почали йти в бік спокусниці.

       - Арі, годі, інакше Фіск запізниться,- вимовила Маарі, із заздрістю поглядаючи на груди Арніель. Хоч Маарі й розуміла, що з часом і в неї виростуть більші груди, але легка заздрість усе ж таки була, хотілося одразу побільше, кілька місяців тому навіть просила Арніель збільшити їй груди в медичній капсулі, але аґрафка відмовилася. Вона вважала, що все, що можна залишити природним процесам, так і треба робити. 

       - Кхе-кхе, спасибі, - вдавився я слиною, перевівши погляд на Маарі, - Мені справді час, Рін Осангу повинен зустріти вантаж особисто, - додав я, вислизнувши з ліжка, намагаючись не дивитися на голі тіла моїх дівчат, як же хотілося залишитися тут якомога довше, але справи вимагали моєї присутності в іншому місці. - Побачимося вранці.

         Покинувши кімнату, виділену Мікіль для нас, я відразу попрямував у бік ангара.  Дорогою я зустрів кількох молодих хлопців і дівчат, які, варто було мене побачити, зупинялися і проводжали поглядом, сповненим зневіри і здивування.

         Мені насилу вдалося пригадати їх, вони були маленькими дітьми, коли потрапили в школу до Мікіль, і я в ті часи займався з ними так само, як і Мікіль. Щоправда, більш щільно я працював лише з Борном, він мені тоді здавався перспективнішим за решту, загалом, зрештою, так усе і вийшло.

          Якимось чином інформація про те, що я і є зниклий майже два десятки років тому король Шаррна, дуже швидко поширилася серед наближених до верхівки влади.

Уже всі знали, що я не просто якийсь там псіон-найманець, а власною персоною король Шаррна Льо Ха, а також вони знали, що я не хочу світитися, а тому вдавали, що не знають, хто я. Минуло всього кілька годин як у службі безпеки дізналися про те, хто я такий, і вже майже всі знають мене, іноді мені здається, що швидкість поширення чуток може перевищувати навіть швидкість світла.

        - Привіт, Курц, - привітався я з техніком, відповідальним за стан техніки в ангарі, - Як тобі моя пташка? - запитав я в нього, кивнувши на свій корабель. Останні кілька днів він тільки й крутився поруч із ним, я навіть дав кілька завдань йому, пов'язаних із кораблем, щоб задовольнити його інтерес. 

        - Добрий вечір, Ваша Величність. Кусається, не підпускає навіть для первинного сканування... - відповів незадоволено Курц, - Ваша Величність, дали б ви мені доступ до неї хоча б мінімальний, а то я навіть обслужити її не можу. А раптом у вас щось зламається під час польоту? Усі будуть звинувачувати мене потім, що я не догледів.

        - Не турбуйся, моя пташка сама може про себе подбати, ти надав метали, про які я просив тебе, кораблю?

           - Так, - відповів Курц, - Було незвично спостерігати за тим, як вони розчиняються і поглинаються кораблем. Кажуть, у військових сімках є щось подібне, самовідновлення за рахунок нанітів, у вас же є корвет сімка, це так?

            - Байки,- відповів я,- Повноцінної системи самовідновлення немає, якщо пошкодження більше двох відсотків, то нічого не відновлюється. Курц, якщо хочеш, можеш злітати на мій корвет і там подивитися на те, як це працює, але тільки якщо тебе відпустять офіційно.

              - Дякую, Ваша Величносте,- щиро зрадів технік. Він мріяв працювати з космічними кораблями, але доводилося обслуговувати планетарний транспорт і в рідкісному випадку човники та шатли. Але зате в цьому він був дуже хорошим фахівцем.- Я підготував вам флаєр під номером тридцять шість. Він без розпізнавальних знаків, зареєстрований у санітарній епідеміологічній службі.

- Чудово, саме такий мені й потрібен,- відповів я,- А тепер дивись, як доволі посередній за безпекою флаєр почне перетворюватися по міцності на десантний бот.

- Це неможливо, тут використовуються дешеві сплави,- одразу обурився Курц,- Що б із ними не робили, міцнішим флаєр не стане.

               - Дивись,- дещо хизуючись, вимовив я, після чого почав зміцнювати корпус флаєра своєю здатністю зі зміцнення матеріалу. 

                Спочатку Курц не повірив моїм словам і вирішив просто поспостерігати за тим, що його король збирається зробити.  Але коли він просканував першу ділянку укріпленого корпусу флаєра, то ледь не почав рвати собі волосся на голові. 

               Невіряче технік підтягнув до флаєра потужний мюонний сканер. Результат сканування Курца дуже здивував. Адже тепер відхилення мюонів було приблизно таке саме, як у найкращих броньових сплавів на космічних кораблях. Але ж це був один із найдешевших сплавів для виробництва флаєрів. Різниця в ціні величезна, але не це головне, головне те, що зі збільшенням міцності маса флаєра не зростала.

             - А можна я... - почав питати в мене Курц і зам'явся, не знаючи, як попросити дозволу вистрілити у флаєр із променемету.

              - Постріляти? Дозволяю і наполягаю, щоб постріл був зафіксований за всіма правилами, - відповів я, продовжуючи зміцнювати флаєр. 

            - Це я швидко,- відповів Курц. Уже за хвилину навколо флаєра зібралося з десяток дроїдів із різним устаткуванням, спрямованим у корпус флаєра на місце, у яке збирався вистрілити Курц.

          Поки Курц готувався до пострілу, я встиг закінчити зміцнення корпусу, після чого зробив те ж саме вже для салону флаєра. Нарешті через двадцять хвилин усе було закінчено, і я залишив флаєр, щоб дізнатися, як справи у Курца.

           А той, судячи з емоцій, був поглинений тестуванням.  За минулий час він уже зробив два десятки пострілів і все зафіксував на різних сканерах. Тепер ось намагався зрозуміти, яким чином за пару секунд флаєр став броньованим.

          Оскільки всі свідчення він уже зняв, я наказав дроїдам розійтися і, не турбуючи техніка, сів назад у флаєр, піднімаючи його в повітря. Пора було летіти і зустрічати вантажі.