Розділ 17

Розділ 17

         Повернення в зоряну систему, що стала вже рідною, пройшло без ускладнень. Через затримку у зв'язку з ремонтом корабля, "Матрона" прибула раніше за мене на добу, і вже зараз стояла на орбіті планети, чекаючи закінчення перевірки службами контролю, щоб прийняти на борт екіпажі середнього носія-заводу і " Жнеців", пристикованих частково до неї.

        Я ж після виходу з гіперпростору направив корабель у ремонтні доки місцевих флотських. За п'ятдесят тисяч на день я домовився про роботу бригади ремонтників для нормального відновлення пошкоджень, а не моїх кострубатих спроб.

         Крім грошей за роботу, я платитиму ще й за матеріали, і різні витратні матеріали. Загалом, ціна була невеликою, але сенсу занадто ціну піднімати не було ніякого у ремонтників, у них і так дуже мало роботи.

         Залишивши корабель для ремонту, ми з Девосом сіли в шаттл і попрямували на наш космодром для проходження прикордонного та біологічного контролю.  

          Варто було нам наблизитися до планети, як зі мною зв'язався Дінітрій і надіслав маршрут для посадки. Дотримуючись усіх правил, я за сорок хвилин дістався космодрому і посадив шатл на стоянці свого корвета. 

           До цього моменту на нас уже чекав флаєр біологічного контролю. Герметичним шлюзовим коридором ми перейшли на флаєр, який і доставив нас на контрольний пункт.        Через п'ять хвилин ми пройшли до прикордонного контролю, який був сущою формальністю, мені тільки й треба було підписати документи, як і Девосу. 

           - Яке ж смачне повітря на Родреноні,- глибоко вдихнувши повітря, вимовив я, після того як ми вийшли на ВІП-парковку.- Петрокар програє в цьому дуже сильно.

             - Згоден, - відповів усміхнений чоловік, - Адже я народився на Родреноні і до Петрокара на інших планетах не бував, - додав він, - І після єдиного відвідування іншої планети Родренон став мені ще ближчим.

             - Хоч це і не перша моя планета, і навіть не друга, але улюблена, це точно,- усміхнувся я,- Тебе коли чекати? Твій офіс буде тут, у космопорті, перший час. Коли почнуться прибутки, займуся будівництвом окремого офісу, а поки що тут.

               - Отримати розрахунок у "Томаш і Бранч", забрати речі з квартири в столиці, розірвати контракт на її оренду і я буду вільний.  Думаю, два дні мені вистачить, щоб повністю розібратися зі своїми справами.

               - Тоді в четвер чекаю тебе на робочому місці з пропозицією щодо організації юридичного відділу. Близько п'яти осіб на перший час на обидва мої напрямки. 

                - Космопорт і транспортно-видобувна корпорація? - уточнив у мене Девос.

            - Так, але найближчим часом моя дівчина Арніель відкриє клініку, що надає повний цикл послуг, включно з омолодженням.- додав я.

            - Вибачте, пане Маас, але омолодження - споконвічно сфера інтересів аґрафів, усі клініки, що надають послуги омолодження, належать аграфам. Пані Арніель, звісно, теж аграф, але ж вона представляє саму себе? - уточнив він у мене, на що я згідно кивнув, - Тоді я не рекомендую займатися омолодженням доти, доки у вас не з'явиться свій флот, який можна порівняти за силою із системним. І це я говорю не суто про силу кораблів, а й про порівнянну економічну міць.

             - Напевно, ти маєш рацію,- погодився я.- Ось ще одне завдання для тебе, подумай над тим, які послуги майбутньої клініки не викличуть зайвого інтересу з боку "старших". Та й загалом на перших порах краще уникати конфліктів, подумай, що краще зробити,- це було не за профілем, але в майбутньому я хотів зробити з нього свого помічника, тож нетипові для його професії завдання в нього з'являтимуться регулярно.

           Попрощавшись із Девосом, який на таксі вирушив до себе додому, я стрибнув на спідер Арніель, залишений мною тут перед вильотом, і на максимально дозволеній швидкості попрямував додому.

           Ось тільки мій будинок знаходився занадто близько від космопорту. Уже за дві хвилини мені довелося знижувати швидкість, а ще за хвилину я опустив спідер на парковку поруч із його побратимом і флаєром. 

Посиливши на кілька митей чутливість, я одразу відчув усіх у будинку. Галісії наразі не було вдома, а ось Арніель і Ріррр перебували в лабораторії.

           Нескладно здогадатися, чим вони там займалися, ще після виходу з гіпера я зв'язався з Арі, і вона сказала, що я прибув дуже вчасно, якраз до наступного етапу мутацій Маарі.

          - Привіт, люба, - зайшовши в лабораторію, вимовив я, на що вона втомлено кивнула і повернулася до роботи в доповненій реальності, підключившись до проєкту, я побачив, що вона займалася проєктуванням компенсації посиленого живлення мозку киснем, - Що в нас?

          - Як бачиш, мозок потребує більше кисню, ніж кров може донести. Поза капсулою мозок від кисневого голодування загинув би протягом кількох годин. - відповіла аґрафка,- Я трохи попрацювала над кровоносною системою, це має компенсувати до дев'яноста відсотків нових потреб мозку, і це без модифікації дихальної системи. Разом із нею можна перекрити до двохсот сорока відсотків від нинішніх потреб мозку.

            - Який мінус? - одразу уточнив я, намагаючись розібратися в проєкті, але я все ж таки не був біологом, а мої знання їхніх баз з медицини для цього були недостатніми. 

            - Надлишок кисню регулювати можна буде за допомогою нейромережі, це не проблема.  Тим паче моделювання процесів, що йдуть в організмі, показує подальше збільшення споживання мозку киснем.  Але є і ще один побічний ефект: Маарі знадобиться щодня вдвічі більше поживних речовин.

- Тут, я думаю, не проблема, - посміхнувся я, - Ми, псіони, всі їмо набагато більше за звичайних розумних, особливо солодке... - після моїх слів Арніель зніяковіла, відтоді, як вона почала активно розвивати свою псіоніку, вона стала їсти солодке у величезних кількостях, але ж раніше вона до нього ставилася доволі спокійно... - Що потрібно для запуску спрямованої мутації?