Розділ 7

Розділ 7

      Нова нейромережа була прекрасною, бази знань, вивчення яких я залишив до отримання нової нейромережі, вивчалися набагато швидше. І це було ще до того, як вона вийшла на робочий режим.

      Та що там розповідати, якщо мій індекс інтелекту без будь-яких імплантів сягнув трьох сотень одиниць. Щоправда, із них сто двадцять одиниць було  отримано саме від нейромережі.

       Природний індекс інтелекту в мене піднявся завдяки моєму розвитку як псіона і симбіонтам Арніель. Вони частково знімали  навантаження мозку і цим підвищували можливості мозку.

      Жаль, що імпланти поставити найближчим часом не вийде, органічна нейромережа не дозволяла їх ставити до моменту повного приживлення, а це настане лише через три місяці, але й так все було просто нереально круто.

         Сильно я здивувався і тому, що нейромережа допомагає у використанні псіоніки. Якщо раніше мені доводилося свідомо розраховувати всі впливи, то тепер нейромережа частково процес розрахунків взяла на себе у фоновому режимі, це сталося після того, як вона проростила нейронні зв'язки у відділ мозку, що допомагає використовувати псіоніку.

         Подарунок від Мізіди був справді чудовий, я навіть не очікував, що органічна нейромережа настільки відрізняється від звичайних технологічних. Єдине, що мені не подобалося, так це те, що я мав доступ лише першого рівня, а в минулій нейромережі Мізіда дала мені нульовий.

        Але тут, на жаль, нічого не зробити, поки знову не зустрінуся з нею, я не матиму "апаратний" рівень доступу до нейромережі. Хоча, звичайно, можу й спробувати зламати нейромережу, але, боюсь, моїх умінь для цього зараз недостатньо.

        Сьогодні весь день я присвятив звиканню до нової нейромережі. Прямо зараз я намагався з'ясувати наскільки конкретно,  вона допомагає мені в псіоніці. І для цього одну за одною підіймав у повітря довкола себе піщинки, причому підіймав кожну окремо, а не як єдиний об'єкт.

        До встановлення органічної нейромережі мені вдавалося підіймати близько тисячі п'ятисот  піщинок. Іншими словами, я міг за допомогою телекінезу керувати польотом тисячі п'ятисот  окремих об'єктів. Щоправда, мушу визнати, робив це я по досить простим траєкторіям, якщо ж траєкторія була складною, то кількість підконтрольних об'єктів зменшувалася до декількох сотень.

        Арніель перебувала поряд зі мною і контролювала весь процес, фіксуючи всі зміни. До своєї колишньої межі, півтори тисячі піщинок, я дійшов всього за п'ять хвилин. Навантаження на свідомість відчувалося дуже сильно, але не було такого, як раніше, відчуття задушення та головного болю.

         —  Як контроль? - Запитала Арніель у мене, просвічуючи мене кількома сканерами, зібраними нею зі сміття зі сміттєзвалища.

         — Краще, ніж раніше, — відповів я, намагаючись не втратити контроль над піщинками.

          — Бачу, раніше за такої кількості об'єктів у тебе починалася кровотеча з очей, і ти не міг вести розмову. - відповіла Арніель. - Починай підйом ще ста піщинок, коли відчуєш, що більше не можеш, одразу кидай, не гвалтуй себе. Сканери показують, що ти вже маєш передінсультний стан.

        Зупинився я на тисячі шістсот тридцять другій піщинці. У мене різко в голові щось стрельнуло, і я втративши контроль, упав на підлогу. Я одразу спробував підвестися, але зрозумів, що права половина тіла паралізована.

        Тільки після цього я звернув увагу на повідомлення нейромережі, виходило, що у мене відбувся сильний крововилив у мозок, і нейромережа зараз усуває наслідки, за розрахунками, через десять хвилин паралізація пройде, а ще через годину вона усуне всі наслідки.

         Щоправда, нейромережа помилилася, вже за п'ять хвилин я зміг нормально рухатися. Виявилося, що нейромережа не враховувала роботу симбіонтів, доведеться нейромережі робити перерахунки, бо до цього моменту вона вважала мене звичайною людиною-псіоном.

        Арніель після мого падіння одразу підбігла до мене і, піднявши, перенесла на ліжко, після чого зайнялася моїм скануванням. Пасивна емпатія відчувала, що аграфка хвилюється за  мене, але намагається цього не показувати.

          —  Думаю, це була моя нова межа, - сказав я, коли пройшла паралізація і я сів на ліжку, досі в голові був шум, але він швидко зникав під дією нейромережі та симбіонтів.

         —  Дуже високий контроль у тебе, - сказала Арніель, - Але є ще куди рости. А ось мені до твого рівня далеко, - спохмурніла дівчина, у неї контроль був набагато менший, вона могла оперувати одночасно максимум п'ятью-шістью об'єктами.

         — У вас, в аграфів, контроль взагалі вважається найкращим. Але, дивлячись на тебе, мені не віриться в це, - відповів я. - Чи це просто у тебе не виходить?

         —  Майже всі аграфи, чий виступ ти бачив, трохи хитрують, - зніяковіла Арніель.

         —  У сенсі? - Запитав я у неї.

         — Сильні псини з моїх родичів ставлять собі псі-підсилювачі. Вони не стільки підсилюють, хоча на пару відсотків й підіймають силу, вони більше збільшують  контроль, причому не в  кілька разів, а в десятки. Я чула від батька, що найкращі наші псі-підсилювачі підіймають контроль більш ніж у сто разів, але вони й нам не всім доступні, рідкісні технології необхідні для їх створення, через що і ціна понад двісті корпів. - відповіла дівчина, я ж свиснув. Двісті – це  половина середньорічного бюджету такої планети, як Родренон. А тут лише імплант стільки коштує, цікаво, як багато аграфів ним володіють.

         — Думаю, я вже прийшов до тями. Давай нормально поїмо і вирушимо на іспит. - Запропонував я.

          —  Хочеш, щоб я з тобою вирушила? - Запитала вона у мене.

         —  Ну, підтримка мені не завадить, - посміхнувся я. Насправді мені була просто приємна її присутність, зараз, після того, що наробила Маарі, мені не хотілося бути одному.

          На обід ми вирушили до ресторану недалеко від приймальної комісії пілотської школи. Арніель, як завжди, замовила собі щось вегетаріанське, вона вважала за краще, якщо є можливість, обходитися без м'яса, але водночас хороший шашлик, яким я її пригощав ще на Карстоні, вона їла так, що за вухами тріщало, дивні таки ці дівчата.