Глава 25

Глава 25

Я стояв посеред руїн їхньої просторової кишені, дивлячись на блакитні енергетичні фігури, що відступали до зони стабільності навколо портала. Мої щити тремтіли від залишкових темпоральних аномалій, а демонічна форма все ще пульсувала полум'ям безодні. Але найголовніше — я нарешті був цілісним. Знову. Після того пекла розділення та об'єднання моєї сутності.

Гнів клекотав у мені, як лава в жерлі вулкана. Ці істоти обманули мене. Використали мою довіру, мою відчайдушну потребу вибратися з Інформаторію. Вони розірвали мене на частини, мов лабораторну тварину, катували, намагаючись вирвати мої найглибші таємниці. І весь час брехали. Весь час.

Я глибоко вдихнув, відчуваючи, як полум'я безодні реагує на мій емоційний стан і знову почало заповнювати весь простір навколо, о, як приємно відчувати його на своєму тілі, так ніби обіймає рідна мати.

Але гнів — поганий радник для Лорда Демонів, а саме ним я себе зараз відчував у своїй бойовій формі. Особливо коли треба проводити допит. Я активував одну з найдавніших ментальних технік, яку засвоїв ще за часів попереднього життя — повне відключення емоційного центру від раціонального мислення.

Відчуття було схоже на занурення у крижану воду. Гнів не зник — він просто перестав впливати на мої рішення. Замість палаючого обурення в мені залишилася тільки холодна, кристально чиста рішучість. Я знав, що маю зробити. І я знав, що жодна з цих істот не покине це місце живою. Я можу бути добрим, але не в цій ситуації. Вони самі підписали собі смертельний вирок викрадаючи мене.

— І куди ви це зібралися? — повторив я, розкривши на максимум свою ару. Майже миттєво я відчув всю просторову кишеню і зрозумів, що все що було тут вже або знищилося від темпоральних аномалій, або від самознищення яке вони встигли активувати. Але головне, все що потрапило в мою ауру я відчував собою, а тому просто силою думки я остаточно зруйнував їхній портал.

Головна істота — та сама, що "врятувала" мене в Інформаторії — повернулася до мене. Її блакитна форма тремтіла від напруги. Мені важко було зрозуміти його емоції, надто вони були чужими навіть для демона. Але щось схоже на гнів і трохи страху я все ж таки вловив.

"Суб'єкт демонструє агресивну поведінку. Пропонуємо мирне вирішення конфлікту," — її думки все ще звучали в моїй голові з тією ж бездушною інтонацією. Те що вони якось проникали в мою свідомість навіть не зачепивши мої ментальні щити ще більше довели мені, що вижити вони не мають. 

— Мирне вирішення? — я дозволив собі холодну усмішку.  О, ні, я перетворююся в книжного злодія, який говорить з жертвами перед тим як знищити їх. Але це було приємно, приємно відчувати, що їх життя залежать навіть не від моїх слів, а від моїх думок. — Після того, що ви зі мною зробили? Після того, як ви розірвали мою сутність на шматки?

Я зробив крок вперед, і блакитні істоти інстинктивно згрупувалися щільніше. Їхня зона стабільності зменшилася, намагаючись захистити всіх одночасно. І стала при цьому більш щільною. 

— Ні, — продовжив я, активуючи сповільнення часу. Дякую тобі Уля за науку, зараз вона точно стане мені у пригоді. — Зараз ми поговоримо по-іншому. І ви розкажете мені абсолютно все.

Час навколо нас почав сповільнюватися. Не для мене — я залишився в нормальному потоці. Але всі блакитні істоти, окрім однієї — найменшої, що стояла з краю їхньої групи — застигли, немов статуї.

Вибрана мною істота озирнулася навколо з паніки, не розуміючи, що сталося з її товаришами. А я почав наближатися, готуючись до того, що стане найретельнішим допитом у моєму житті.

У мене був досвід з істотами, що знищували власну пам'ять при спробі ментального вторгнення. Тому я не збирався ризикувати та лізти їй прямо в голову. Замість цього я почав те, що колись показав мені Декс — проекцію свідомості жертви у псевдо-ментальний простір.

Складність техніки залежала від складності розуму істоти. І якщо з людьми і навіть псіонами великої складності не було, то от з магічними істотами все трохи відрізнялося. Не сильно, але відрізнялося. Потрібно було створити точну копію свідомості жертви, але ізольовану від оригіналу. Таким чином, якщо копія спробує самознищитися або активувати захисні механізми, справжня свідомість залишиться неушкодженою. І ось це копіювання свідомості було дуже не простим. Розум і свідомість цієї істоти були дуже дивними і на перший погляд не цілісними. 

Не одразу, але мені вдалося пригадати коли я зустрічався з таким.  Під час вторгнення зіургів з архами на Карстон. Ройовий розум. Що ж якщо у цих істот ройовий розум і свідомість це дуже добре. Особливо якщо він організований як у архів. Там кожна окрема особина була тупою ледь не на рівні тварини. А королеви архів при максимально зафіксованих обʼєднаннях могли змінювати реальність силою думки в планетарних масштабах.

Сконцентрувавши свою ауру навколо єдиної не замороженої в часі істоти, я став обережно проникати в зовнішні шари її ментального поля щоб поставити маркери для створення проекції розуму. Майже одразу я відчув опір — не агресивний, швидше автоматичний, як імунна система. Але цього я й очікував.

— Давайте подивимося, що ж у вас в голові, — пробурмотів я, починаючи створення проекції розуму.

Процес зайняв близько п'ятнадцяти хвилин, не рекордний час який мені доводилося витрачати на проєктування свідомості, але й далеко не рівень людей. Свідомість блакитної істоти виявилася незвично структурованою — не як у відомих мені видів, а радше як складна комп'ютерна програма з безліччю взаємопов'язаних модулів. Я дещо подібне, але на набагато складнішому рівні бачив у ШІ які змогли самоусвідомити себе і таким чином отримати ментальне тіло. Тут же все виглядало як ШІ недоробка зі свідомістю. Дивно це, дивно.

Коли проєктування завершилося я ще раз перепровірив кілька разів, все ж таки у мене не так вже й багато спроб, якщо вбʼю його занадто швидко. Все було чудово, а значить тепер можна було починати експерименти.