Глава 9

Глава 9

Два дні пролетіли як одна мить. Туріл з Ларгією освоїлися в лабораторіях і, здавалося, забули про свою взаємну неприязнь, повністю занурившись у дослідження. Особливо їх зацікавила можливість поєднання магії та технологій - щось подібне вони намагалися зробити і у своєму світі, але без розуміння природи псіонічної енергії у них нічого не виходило. Та й з псіонів у них тоді був один піддослідний, за сучасними мірками його можна було оцінити як псіона С5 рангу. То ж результатів у них особливо не було. Тепер же вони самі стали псіонами, та й навколо велечезна кількість сильних псіонів які готові їм допомогти в їх дослідженнях.

Єдина умова яку я поставив Турілу та іншим вченим, так це те щоб всі їх дослідження стосувалися розробки і будівництва Зоряної брами. І так, я чудово розумів, що моя умова сильно розпливчата, бо під будівництво Зоряної брами можна було підлаштувати будь-яке дослідження, надто вже це масштабний проєкт, але це і не погано. Подивимося що дасть майже не обмежена воля у дослідженнях такому генію як Туріл, якщо за наступні пару років ми не приблизимося до будівництва Зоряних брам, тоді я вже буду з ним говорити по іншому. А поки у нього була майже необмежена воля у його дослідженнях. 

В мене ж настав час вирушати на Шаррн. Мені не хотілося залишати сім'ю так скоро після повернення, але справи вимагали моєї присутності. Так, Чіа могла і сама з усім розібратися, але одна моя поява у публічному просторі Шаррна сильно спростить для неї роботу. 

— Ти точно не хочеш полетіти зі мною? - запитав я у Флори, поки ми готували мій корабель до вильоту. Наскільки я міг судити Флора перетворилася на справжню домосідку, і крім як через перехід у інший світ вона за останні два роки нікуди не літала. 

— Хтось має наглядати за нашими гостями,- відповіла вона. - До того ж, Марк...

— Розумію,- кивнув я, насправді я відчував деякий страх Флори, вона підсвідомо боялася покинути цю безпечну систему. - Нуде, як там системи?- ось з ним я зараз розставатися не збирався. Один він може вирішити безліч проблем, все ж місцеві компʼютерні системи були примітивними для нього.

— Все готово до вильоту,- відповів ШІ. - Хоча мені не подобається ідея летіти на звичайному кораблі.- не забув Нуд у голосі передати своє небажання летіти на звичайному кораблі. 

— Ми не можемо світити технології "справжніх" людей,- нагадав я йому. - Тому полетимо на звичайному легкому крейсері.

— Він хоч і "звичайний", але ми його так зачарували, що він може позмагатися з важкими крейсерами, а то і лінкорами,- хмикнула Флора.

— Все одно не те,- пробурчав Нуд, якому довелося сісти в ангарі крейсера і вже там підключитися через фізичні кабеля до мережі корабля. Бо швидкості бездротового зʼєднання не вистачало для повноцінної роботи Нуда, плюс довелося поставити понад тридцять блоків прискорювачів спеціально для Нуда. Цілих три каюти віддав під ці прискорювачі та інше додаткове обладнення. 

Попрощавшись з Флорою та Марком я піднявся на борт цього легкого крейсера. Взагалі це був новий корабель, його побудували вже за моєї відсутності і зачаруваннями займалася безпосередньо Флора з допомогою моїх учнів та Міли. Мені було навіть цікаво подивитися на що вони здатні без моєї допомоги. Так що я не роздумував вибираючи корабель на якому збирався летіти на Шаррн.

Збираючись у польот, я вирішив не брати з собою Туріла та Ларгію. По-перше, вони ще не повністю освоїлися зі своїми новими тілами, а по-друге, їх присутність могла викликати зайві питання, так їх не знають у цьому всесвіті, але нові ксеноси в моєму оточенні після довгої відсутності це завжди підозріло. А я не хотів ними ризикувати, а тому безпечніше їм залишатися на станції під наглядом Флори.

— "Мандрівник" повністю готовий до вильоту,- доповів головний диспетчер станції, він заради такої події як виліт власника станції вийшов у свій вихідний на зміну, щоб особисто провести мене, ох ці задолизи, наче особисто відбирав працівників на станцію і він адекватна людина, але все одно треба лизнути мене. - Всі системи корабля перевірені.

— Добре,- кивнув я, оглядаючи свій легкий крейсер. Поки що все виглядало чудово, так, інколи впадали в очі деякі контури, можна було їх спростити без втрати ефективності, або взагалі позбавитися їх.

— Фіску, ти впевнений, що не хочеш взяти інший корабель? - запитав Нуд, якому явно не подобався цей корабель, фрегат йому подобався більше, бо там я зачаровував все особисто, тут же працювали над кораблем інші яким він не довіряв на всі сто відсотків як мені.  

— Це найоптимальніший варіант,- відповів я. - Достатньо потужний, щоб за необхідності дати відсіч, але не настільки ексклюзивний зовні, щоб привертати зайву увагу.

— Тим більше що ми його так зачарували, що навіть лінкори будуть мати проблеми при спробі його знищити,- додала Флора, допомагаючи мені з останніми приготуваннями.

Поки інженери завантажували припаси, я задумався над тим, що мене турбувало останнім часом. Я залишив надто багато слідів у цьому часі. Коли я прибув сюди вперше, п'ятдесят років у майбутньому, про мене на Шаррні ніхто не пам'ятав. Були якісь туманні згадки про графа-мага, але не більше.

А зараз... зараз я надто глибоко заліз у місцеву політику та економіку. Моя корпорація стала однією з найбільших у системі, мене знають усі великі гравці. Це могло створити проблеми з замиканням часової петлі.

— Про що задумався? - запитала Флора, помітивши мій настрій.

— Про часову петлю,- відповів я. - Я занадто наслідив тут. Треба буде мінімізувати свою присутність.

— Ми ж це давно вже вирішили, он навіть тут ти збудував для нас безпечну станцію.

— Можливо цього буде не достатньо. Я ще подумаю над цим питанням. Налагодимо виробництво брам, треба буде інсценувати нашу загибель. Передам все управління Чіа, вона впорається.

— Ти настільки їй довіряєш?

— Не забувай, вона моя, поки не досягне рівня переродження у вищу демонесу  привʼязка не злетить. А на місцевих душах їй ще не один десяток, а то і сотень років до цього рівня рости. - відповів я.