Глава 4

Глава 4

     - Крон, давай плазменкою гаси виродка,- закричав Міша, наступної миті запис перервався у спалаху плазми, вимкнувши голограму, я повернувся до Міші, Крона, Себастьяна і Дрома.

     - Просте завдання, просто доставити пакет із документами канцлеру Шойта, перетворилося на... - тут я не міг підібрати правильно слово, - Може, ти, Міша, скажеш, на що це перетворилося?

      - Вчите...

      - Зараз я не твій вчитель, зараз я твій командир, я слухаю,- перервав я його.

      - Варто було нам покинути флаєр, як на нас напали, Крон сказав активувати щити і пробиватися до укриття. 

       - Укриттям ви вважали, звісно ж, парламент Шойта,- із сарказмом вимовив я.

       - Так будівля ж укріплена броньовими плитами, вона б і орбітальний обстріл, напевно, витримала б,- спробував захистити своє рішення Крон.

      - Угу, витримало б, навіщо тоді нападати на охорону?

       - Вони не пускали нас.- вимовив Себастьян.

       - Чудово, логіка просто приголомшлива. - Поаплодував я їм. - Дром, а ти чого мовчиш? Поясни мені, навіщо було хапати дочку президента Шойта?

        - Ну так її точно в систему безпеки внесено, ми ось і вирішили прикритися нею.

        - Марно, просто марно. - вимовив я,- Тіріт, вони твої, особливо вантаж Мішу, у нього підвищена витривалість.

         - Зроблю, шефе,- відповів Тіріт і багатообіцяюче подивився на всіх. - А що мені робити з дівкою?

         - Я сам займуся нею.- відповів я, після чого, розчаровано хитаючи головою, попрямував до виходу з ангара. 

          - Ну що, молокососи, справ накоїли? Тепер будете розплачуватися...- почув я крик Тіріта.

          Це ж треба таке просте завдання запороти, добре ще, що ніхто з них не помер, а то воскресінням займатися мені не хотілося зайвий раз. Але зараз на планеті піднявся такий кіпіш, що я навіть не знаю, як тепер усе розрулювати.

          А тут ще й донька президента планети.  Істеричка, яких ще пошукати треба, але з нею проблем не буде, зараз трохи підчистимо пам'ять і телепортом назад на планету. 

        - Мій батько вб'є вас, я дочка президента, як ви смієте... - Варто було мені відкрити каюту, в яку посадили її, махнувши рукою, я приспав її ментально і взявся до роботи. 

        - Ну за що мені таке щастя?" - вилаявся я, - "Просто хотів вигуляти молодих, вибрав найпростіше завдання на біржі, і його перетворили на незрозуміло що..." - почав я скаржитися сам собі. - Так, з тобою закінчено,- закінчивши чистити її пам'ять і нейромережу, я просто відкрив портал під нею, і вона провалилася у своє ліжко вдома. - Айра.- зв'язався я з ученицею.

        - Так, учителю?

        - Піднімай екіпаж, будемо відлітати. 

       - Нам прийшла заборона на виліт. Стверджують, що наші люди влаштували військовий переворот у столиці і тепер вимагають, щоб ми постали перед судом. 

        - Хто обвинувач? У них є записи?

        - Обвинувач, - відволіклася на мить Айра, щоб подивитися ім'я, - головний прокурор республіки Шойт, Пікнерс Аут, - відповіла вона, - ми затерли всі записи, є кілька нечітких записів із нейромереж охоронців, але це звичайні записи, зроблені не під протокол.  

          - Тоді у нього немає законних обґрунтувань своєї заборони. Надішли ноту протесту. Я зараз пройдуся по госпіталю і зцілю постраждалих, а заодно підчищу всім свідкам пам'ять. Вони в управлінні служби безпеки?

         - Так, допити ще не почалися. Але я поставила закладку, за двадцять хвилин відбудеться збій і зітре всю пам'ять у всіх державних ШІ за останню добу, що підключені до мережі.  Записи із супутників уже знищено.

         - Молодець, хоч ти все розумієш, - відповів я. - Починай підготовку до вильоту, хоч би що там не було, Крон виконав завдання і доставив канцлеру пакет документів.  Відомо, до речі, чому напали?

          - Місцеві фашисти, вважають усі нелюдські види негідними життя. Неофіційно підтримуються владою, саме тому охорона не втрутилася на захист групи Крона, чекали, доки вб'ють Мішу.- відповіла Айра.

            - От виродки.- відповів я,- Є у мене ідейка, як їм помститися.

            - Учителю, мені не подобається ваш вираз обличчя, - насторожено промовила Айра. 

           - Не переживай, усе буде нормально. - відповів я, після чого накинув на себе маскування і перемістився до урядового госпіталю, до якого звезли всіх постраждалих.

            Щоб до нас було поменше претензій, я справді хотів їх зцілити. Хоч Айра і подбала про те, щоб не було жодних доказів того, що ми тут, на поверхні планети, взагалі були, але все одно краще підчистити косяки.

            Усього було сімнадцять постраждалих, п'ятеро нападників, вони були у важкому стані і в медичних капсулах третього покоління їм лікуватися ще кілька місяців точно. Але ось за допомогою магії я їх зцілив миттєво, ну, і заодно підчистив пам'ять медичної капсули.

           Слідом за ними було дванадцять охоронців, вони, на відміну від фашистів, лежали в капсулах четвертого покоління - максимального покоління, яке було на планеті. З ними я теж впорався вельми швидко, ще трохи часу я витратив на зачистку пам'яті постраждалих. Все, тепер у них не було абсолютно ніяких спогадів, що з ними було за останню добу. 

          Але залишати просто так напад на Мішу я не міг. Фашизм я терпіти не міг усією своєю душею. Так, мені огидні аграфи, але я не вважаю, що вони не варті життя, так, мені не подобаються демони, але я не вважаю, що маю їх усіх перебити. Серед кожного виду є як нормальні істоти, так і виродки.

         Тож подивимося, як вони відреагують на мій сюрприз. Перемістившись ближче до виходу лей-лінії на поверхню планети, якраз поруч із згаслим вулканом, я приступив до роботи.

          Ритуали планетарного класу були для мене новинкою, чесно кажучи, я жодного разу ще не робив нічого настільки масштабного, але якщо вірити хронікам світу Ютара, то такі ритуали цілком були доступні для магів мого рівня, точніше, для демонів мого рівня.