Глава 1

Глава 1

      - Ну все, ти ж уже дорослий, бережи маму, не дозволяй їй втручатися ні в які дурниці...

       - Тату, але ж якщо я дорослий, то чому ти не береш мене з собою?" - поставив закономірне запитання Марк, ну як йому пояснити, що дворічна дитина, яка поводиться, як десятирічна, - це дещо підозріло, ну і що, що ментально вона років на десять перевершує свій вік, а за силою магії перевершує більшість дорослих магів? Він усе одно був дитиною, непосидючою, що лізе куди не варто, розумною, але все ще дитиною.

        - А хто маму захищатиме?" - запитав я в нього. - "Чоловіки повинні захищати своїх жінок.

         - Гаразд, тату, я зрозумів тебе, - вимовив Марк, - Я нагляну за мамою, - поважно потиснув мені руку, після чого розвернувся і попрямував до Міли, яка для нього була старшою сестричкою, а заодно вона прикривала всі його витівки. Варто було Мілі доторкнутися до Марка, як вони зникли у спалаху телепорту. Ну скільки можна, потягнувши за повідець, я повернув обох дітей назад

          - Марку, Міло, скільки разів ми говорили вам не використовувати телепортацію до десяти років? - суворо запитав я в нього.

          - Раз чи два,- зніяковіла Міла.

          - Сотню чи дві разів,- поправила її Флора,- Ось повернеться Дженна, я розповім їй...

          - Тітонько Фло, не треба,- мимоволі схопилася Міла за свою дупу. Дженна дотримувалася класичного підходу до виховання і не соромилася використовувати ремінь для донесення основ правильної поведінки. І ремінь не простий, а артефакторний, створений її батьком Ютаром, цей ремінь ігнорував усі її спроби прикритися магією, що в неї вже непогано виходило.

          - Тоді роби що кажуть. - додала суворо Флора,- Марку, ти ж знаєш, що часта телепортація в такому малому віці, як у тебе, шкодить твоїй енергетиці, вона зараз у фазі активного зростання.

           - Я знаю,- насупився Марк,- Але йти цілих двадцять хвилин, а тут раз - і все. 

           - А мені потім після кожного такого стрибка півгодини приводити до ладу твою енергетику... - насправді секунд десять, але нехай малюки думають, що це нешвидко робиться. - Увечері займемося лікуванням. А ти, юна леді, будь готова розповісти про становлення сьомої династії Мінмітара, ти думала, я забула, що ти не вивчила завдання?

             - Я пам'ятаю, - насупилася Міла, - Ходімо, Марку, ніхто нас не любить, тільки ганяють і лають, - схопила вона за руку мого сина і потягнула в бік турболіфта.

            - А куди це вони поспішають? - запитав я у Флори.

            - Там день народження у Карліти,- побачивши моє нерозуміння,- дочки Шега з інженерної служби. 

            - А-а-а-а, лисенький такий,- згадав я Шега,- То ж він начебто того, гей?

            - Ти переплутав із Шеском, але й той не гей, а бі, прошу не плутати. А Шег уже одружений двадцять вісім років і Карліта його вже шоста дочка, бідолашна, хоче хлопчика і все старається, та ніяк.

             - Адже так стать нескладно спланувати? - не зрозумів я.

             - Він і його дружина вірять у Мати-Природу, а там заборонено дізнаватися стать до народження. 

          - Так це ж аграфська релігія?

          - Він родом з Ітара-12, планета була під аграфською окупацією майже тисячу років. 

         - Ну і ну, гаразд, Фло, мені справді пора. Айра і Міша вже чекають на мене на кораблі.  Мої клони з моїм зліпком свідомості в стазисі, якщо щось трапиться, не соромся і діставай їх. Нехай вони і старші магістри за силою, але ж головне не магічна сила, а розум,- постукав я себе по скроні.

          - Ось чого тобі не вистачає, то якраз саме розуму,- розсміялася Флора.

           - Гей, я хіба не найрозумніший і найкрасивіший у всесвіті? - жартома обурився я.

            - О так, мій пане, - розсміялася Флора, але раптово її усмішка зникла з вуст, - Будь обережний, там усе не так просто.

             - Знаю, не переживай, тому ти залишаєшся тут, а я вирушаю туди, - відповів я Флорі і міцно поцілував її, - Дивись, не розпести Марка.

              - Мені здається, це ти його якраз балуєш. - обурилася Флора.

              - Мені можна, я улюблений татко, а ти зла мама,- розсміявся я.

              - Іди вже, "коханий",- відповіла Флора і поцілувала мене ще раз.

        Нарешті попрощавшись із Флорою, я попрямував на борт невеликого стелс-фрегата, створеного на верфі спочатку із застосуванням магії приховування. Ох, чого мені коштувало домовитися про індивідуальну побудову фрегата, про мою участь і стирання пам'яті ШІ і людей, які беруть участь у будівництві після. 

        На щастя, це виявилося частою практикою під час будівництва приватних кораблів, і просто за додатковий мільйон кредитів кожному учаснику будівництва стелс-фрегата вони погодилися на роботу.

        Зараз буде вже далеко не перший політ цього фрегата, але перший не навчальний, фрегат все ще пахнув верф'ю і тим самим неповторним запахом нового космічного корабля.

        - Учителю, ну скільки вас можна чекати? - одразу зустріли мене два обурені голоси, ну і де їхній страх переді мною? 

       - Усе, я готовий. Міша, починай,- наказав я учневі, сівши в крісло оператора маскувального поля. Насправді оператор маскувального поля потрібен був лише за стовідсоткової роботи маскувальних полів корабля. А поки це не було потрібно, системи виявлення сучасної Співдружності максимум могли засікти відкриття гіперокна, але ось вихід самого корабля і корабель вони виявити не могли навіть на двадцяти відсотках потужності маскувальних полів.

       - Усім пристебнутися,- заповз він на місце капітана, і крісло одразу підлаштувалося під його анатомію,- Розпочинаю перевірку систем корабля,- наступні три хвилини Міша перевіряв усі основні системи корабля і відмічав їх у чек-листі. - Усе гаразд, але дефлектор 3-178 гріється, гадаю, його треба зняти, зараз я перерозподілю потужність поля Рігеля на інші дефлектори, усе зроблено. У стрибку я демонтую його і подивлюся, що з ним.