Глава 28

Глава 28

Шаррн

     За півгодини я став почуватися краще, все таки зміг відновити частково свій резерв. Хлопці за цей час змогли створити невелике укриття з колод про всяк випадок.

     Прямо зараз я не відчував жодної небезпеки для себе. А тому трохи розслабився, щоб швидше відновити деякі ушкодження в м'язах, з якими зараз боролися наноботи в організмі.

     Вставши на ноги, я трохи пострибав, щоб відновити рухливість своїх кінцівок після не найзручнішого сидіння в медитації. Від хлопців, що оточили мене, витікала цікавість і захоплення, спрямовані на мене.

     Я практично відразу здогадався, на яку тему будуть запитання. Адже я вперше використав свої пси здібності перед союзниками. Сумніваюся, що вони взагалі коли-небудь бачили високорівневого псиона, а тому емоції, що виходили від них, мені були зрозумілі.

      —  Голова, а ви псион? -- запитав Ангор, якого хлопці виштовхали вперед.

      —  Так я псион і, як ви зрозуміли, не найслабший, - не було сенсу приховувати від них цю інформацію, тож під час бою було все видно, а стирати спогади я не вмію. Є кілька ідей як це робити, але ось експериментувати на хлопцях я не хотів.

      —  Ну це й так було видно, у голонеті бачив фокусників цих, вони вам і в підметки не годяться,- вимовив Ангор, і його підлеглі згідно кивнули.

     —   А взагалі чи можливо звичайній людині стати псионом? -- запитав один із підлеглих Ангора, якщо не помиляюся, його звали Кріві.

    —  Є така можливість, але скажу одразу є шанс при цьому померти. Точніше шанс вижити всього близько двох відсотків, саме так я і став псионом. Можна і безпечно стати, але для цього доведеться викласти кілька десятків мільйонів кредитів, але в такому разі моїх результатів не досягти... - відповів я чесно.

     —  Уууу, Голова, нам це не підходить,- розчаровано вимовив Криві.

     Після цих слів агенти служби безпеки почали обговорювати новину про те, що виявляється їхній правитель сильний псион. Намагалися вони зробити так, щоб я не чув цього, але мої чутливі сенсори скафандра все вловлювали.

     Більшість вважала це дуже гарною новиною, адже я можу краще керувати державою, ніж попередній правитель. Щоправда, як вони дійшли такого висновку, я так і не зрозумів, особисто я не бачу логіки в тому, що псион кращий правитель, ніж звичайна людина.

     До мене ж підійшов Ангор і, присівши на колоду, з якої робили укриття, подивився на мене із серйозним виразом обличчя. Те, що розмова має бути серйозною, можна було зрозуміти з того, що він дістав із відсіку скафандра постановник перешкод. 

     Його активація виглядала вельми кумедно в енергетичному зорі, навколо нас виникли якісь незрозумілі мені брижі простору. Чому так відображається робота постановника перешкод в енергетичному спектрі, я не розумів, надто мало в мене знань як у магії, так і в спеціалізованій техніці. Користуватися вмію, а принцип роботи не розумію.

       Під час його використання вже за два метри від нас ніяк не зрозуміти, про що ми говоримо. Взагалі цікава технологія, вона оточує нас невеликим бар'єром, у якому ми можемо говорити, а за його межами йде спотворення звукових хвиль.

       Але як саме це відбувається я не знав, для цього варто було глибше вивчати фізику і спеціалізовані бази з влаштування підслуховувального обладнання. Взагалі подібні бази досить рідкісні, але завдяки Лікі вони у нас є. Щоправда мені весь час було якось ліньки їх вивчати.

     Також постановник перешкод власне ставить перешкоди в здебільшого відомих каналах зв'язку, щоб нас не змогли підслухати. Але я завдяки базам зі злому й обходу постановника перешкод, вивченим у Ліки, можу одразу запропонувати понад п'ять способів як обійти його.

     Судячи з приготувань Ангора, на нас чекала дуже серйозна розмова, і лейтенант не хотів, щоб нашу розмову чули навіть його підлеглі. Щоправда, я помітив підвищений інтерес від одного з бійців Тірка, було відчуття, що він намагається підслухати нас.

     —  Спасибі вам, що нас врятували, - почав говорити Ангор, - Якби не ви, то, гадаю, не багато хто міг би вижити після подібної засідки.

     —  Якби не я, то не думаю, що на вас узагалі організовували б цю засідку, зі слів виродка, ці люди прийшли по мене.- відповів я йому.

    —  Усе одно спасибі, тим паче ви наш правитель і ми маємо вас захищати,- вимовив Ангор, дивлячись мені просто в очі, причому скло шолома йому не заважало.

     —  Хорошо, нехай буде так, - відповів я, - Ти ж не подякувати мені зараз вирішив, інакше б ти не ставив постановник перешкод. Тож давай запитуй.

     —  Ви маєте рацію, я хотів би дізнатися у вас, хто ці нападники, точніше, на кого вони працюють? --запитав у мене Ангор, - Як мені здається, ви знаєте або принаймні підозрюєте це.

     — Поки не допитаю виродка точно сказати не можу, але є підозри, що це все пов'язано з попередніми замахами, а там вийшло з'ясувати, що замішана корпорація "Норіла",- відповів я Ангору.

     —  Ці виродки? -- зло вигукнув лейтенант.

     —  Ти щось про них знаєш? - вирішив уточнити в нього я.

     —  Звісно знаю, через них моя сім'я втратила житло. Я тоді ще дитиною був і на купівлю будинку батько взяв кредит у банку корпорації, у підсумку за півроку відсотки зросли з одного до п'ятнадцяти місячних. Батьки не змогли виплатити кредит і будинок відібрали, а батька відправили на копальні як неплатника, де він і помер через рік. Нам же довелося майже три роки по нічліжках ходити, поки я не виріс і не почав працювати... - злісно вимовив Ангор, і судячи з емоцій він лютою ненавистю ненавидить цю корпорацію...

      —  Скажу більше, "Норіла" вже кілька років намагається прибрати до своїх рук нашу державу і створити свою, але ми змогли зламати їм частину планів, і тепер ось намагаються усунути мене і мою дружину. - чесно вимовив я. Мені давно вже хотілося з кимось відкрито поговорити, окрім дружини і друзів, то чому б і не з лейтенантом. Як мені здається, він не та людина, яка поширюватиметься про почуте.