Розділ 417

Я вдячна суду та всім, хто вів цю справу і зробив усе, щоб людина, з вини якої я опинилася в інвалідному візку, отримала справедливе покарання.
Стас із Сергієм Андрійовичем слухали її, і були здивовані, наскільки впевнено вона зараз говорила.
— Тепер я справді вірю в закон і справедливість… — продовжила вона. — Хочу подякувати своєму татові, Сергію Андрійовичу, та коханому чоловікові. Я дуже вас люблю.
Вона на мить зупинилася, перевела подих і додала:
— І наостанок скажу: життя на інвалідному візку не закінчується. У кожному з нас є сили, які допомагають жити, незважаючи ні на що. Дякую вам.
Вона закінчила. У залі запанувала тиша, а потім журналісти почали дякувати їй за ці слова.
Дівчина під’їхала до машини. Стас допоміг їй сісти, після чого сам сів за кермо. Сергій Андрійович зайняв переднє сидіння, і вони тихо рушили додому.

Коли вони приїхали до будинку, дівчина пересіла у візок, а чоловіки йшли поруч. Вона заїхала пандусом у дім.
— Кохана — ніжно сказав Стас, — ти була неперевершена.
Вона злегка посміхнулася, відчуваючи тепло від його слів.
— Дякую тобі, — тихо відповіла вона.
— Погоджуюсь, — додав Сергій Андрійович, усміхаючись із гордістю, дивлячись на неї.
Гана відчула, як всередині розливається спокій і впевненість.
— Тату, — сказала вона, — це все завдяки тобі. Саме ти вчив мене впевненості.
— Можеш, будь ласка, зробити мені масаж? Біль дуже сильний, — зізналася вона, дивлячись на Філатова.
— Звісно, моя хороша, — відповів чоловік, м’яко кладучи руки на її плечі.
Коли він усе зробив, вона полегшено зітхнула, відчуваючи, як напруга покидає тіло:
— Дякую тобі.
Вона обережно перевернулася на спину, вдихаючи глибоко, відчуваючи легкість у хребті.
— Ти зняв неначе каміння з мого хребта… У тебе золоті руки, — наголосила Гана, дивлячись на Сергія Андрійовича з відвертою вдячністю в очах.
— Дякую тобі, доню, — м'яко сказав чоловік, посміхаючись. — Я навіть і мріяти не міг, що ти будеш називати мене батьком.
Вона відчула, як серце трохи прискорилося, але водночас наповнилося теплом:
— Тому що ти дійсно став для мене ним, — сказала вона тихо, але впевнено.