Розділ 374

— А я тебе… — м’яко відповів Стас у її обіймах. — Кохана, не плач.
Він посміхнувся й додав:
— У мене для тебе є сюрприз.
На хвилину сказавши це, він вийшов до номера. Через п’ять хвилин повернувся, тримаючи в руках гітару.
Ганна подивилася на нього й здивовано спитала:
— Де ти її взяв?
— Це секрет, — загадково відповів чоловік.
Вона засміялася. Стас впевнено взяв інструмент і почав грати мелодію гурту «Без обмежень» — пісню «Без неї не як». Потім він заспівав.
Ганна, не стримуючи емоцій, вигукнула:
— Стас, це моя улюблена пісня! Звідки ти її знаєш?

Чоловік ,подивився на дівчину і посміхнувся: 
— Я знаю все про твої смаки.
Він продовжив грати. Він мав чудовий слух і красивий голос.
Ганна уважно слухала, насолоджуючись піснею гурту та голосом коханої людини.
— Дякую, — тихо сказала дівчина.

Він не відводив погляду від дружини, усміхаючись крізь хвилювання, і продовжував майстерно перебирати струни гітари. Мелодія лилася м’яко, торкаючись самого серця.
— А без тебе ніяк… Без тебе просто не треба, — тихо співав він, дивлячись їй у вічі. — Кажу тобі… Don’t cry.
Вона посміхнулася крізь сльози, бо в кожному його слові звучала любов і обіцянка: не плач, я поруч.
Коли він закінчив, вона дивилася на Стаса з любов’ю й ніжністю. Після короткої паузи тихо сказала:
— Дякую тобі… Я тебе дуже кохаю. Завдяки тобі моє життя заграло різними барвами. 

Полянський щиро подивився на неї і промовив:
— Mein Herz… Дякую тобі. Люблю тебе, сонечко. 
— Кохана, повернемося до номера? — трохи прохолодно запропонував Стас.

— Так… Я дійсно трохи змерзла, — зізналася Ганна.
Заїхавши до кімнати, Ганна зупинила візок і, дивлячись на чоловіка, тихо сказала:
— Дякую тобі за цей прекрасний день… за все.
Він сів на стілець поруч із візком, на якому сиділа Ганна, і, дивлячись на неї, промовив:
— Будь ласка, люба… У нас з тобою ще багато чудових днів попереду.