Розділ 354

— У сенсі, мене заарештовано?! — обурився бізнесмен і гнівно подивився на слідчого.
— У прямому, — спокійно відповів Іван Іванович, не відводячи погляду від чоловіка.
Він узяв трубку й коротко наказав:
— Черговий, зайдіть, будь ласка.
За мить у кабінет швидко зайшов молодий лейтенант.
— Пане капітане, дозвольте?
— Миколо, заходь, — кивнув слідчий. — Відведіть затриманого до слідчого ізолятора.
— Слухаюсь, пане капітане, — офіційно відповів черговий, надягаючи на Юрчишина наручники.
— Пане слідчий! — емоційно вигукнув Павло Валентинович, розгнівано дивлячись на Івана Івановича. — Вважайте, що ви тут працюєте останні дні!
— Я вас не боюся, — впевнено відповів слідчий.
— Ми ще подивимося, — саркастично сказав бізнесмен.
Лейтенант вивів затриманого з кабінету.

Іван Іванович набрав номер заступника начальника карного розшуку.
— Доброго дня, пане майоре. Дозвольте доповісти: Юрчишина Павла Валентиновича затримано. Справу передано до прокуратури.

— Молодець, добре працюєш, — відповів заступник начальника розшуку.
— Дякую, стараюся, — відповів Іван Іванович.
— Цей бізнесмен — безпринципний негідник, — сказав Іван Іванович під час допиту, ледве стримував себе.
— Добре, капітане, до зв’язку, — відповів майор і відключився.
Чоловік одразу подзвонив генеральному прокурору. Той відповів швидко:
— Слухаю, майоре, — відповів державний радник юстиції першого класу.
— Пане генеральний прокурор доброго дня, — привітався майор. — Дозволите доповісти?
— Так, слухаю тебе, — відповів чоловік.
— Павла Валентиновича Юрчишина затримано. Справу передано до прокуратури.
— Відмінно, — похвалив  генеральний прокурор. — Дуже скоро отримаєш звання підполковника, даю тобі слово, — пообіцяв Михайло Романович.

 Шановні, читачі якщо вам сподобалася історія — додайте книгу до бібліотеки 🤍
Це найкраща підтримка для автора.