Розділ 344

— Так нечесно, — жартома сказала Ганна, дивлячись на Стаса.
— Говорити мовою, яку я не розумію… — додала вона, усміхаючись.
— Хвилину терпіння, кохана, зовсім скоро ти все побачиш на власні очі, — загадково мовив чоловік.
— Скоріше б… я просто вмираю від нетерпіння! — вигукнула вона.
Коли вони приїхали до Парижа, Стас вийшов з машини, а водій звернувся до Ганни:
— Mademoiselle Gano, nous sommes arrivés! — сказав Поль фрасукою. — Мадемуазель Гано, ми приїхали.
Він відкрив двері автомобіля та натиснув кнопку — висунувся пандус, і дівчина впевнено виїхала інвалідним візком із автобуса.
До Стаса підійшла адміністратор компанії та привітно сказала англійською:
— Good day, Mrs. Polianska and Mrs. Poliansky. — Добрий день, пані Полянська та пані Поляскій.
— Please, this way, — asked the staff member. — Прошу, сюди, — додала робітниця.
Ганна подивилася навколо, ще не розуміючи, куди вони йдуть і де вони знаходяться.
Вони підійшли до галявини з газоном у передмісті Парижа: нікого не було, окрім робітників компанії, які привітно зустрічали гостей.
Дістатись місця, Ганна вперше побачила повітряну кульку. Вона подивилася на Стаса й сказала:
— Стас… я дуже кохаю тебе! — вона була у захваті.
До дівчини підійшов інструктор і мовив фрасукою:
— Bonjour, madame, je vais vous aider à entrer à l'intérieur. — Добрий день, мадам, я допоможу вам заїхати всередину кульки.
Інструктор підкотив спеціальну мобільну платформу з пологим пандусом до кошика кульки. Він уважно перевірив фіксатори, після чого кивнув Ганні.
Він міцно тримав пандус, а інший працівник зафіксував візок. Повільно й обережно Ганна заїхала на платформу, після чого її плавно підкотили всередину кошика кульки.
Інструктор допоміг закріпити візок спеціальними ременями безпеки, переконався, що їй зручно, і лише тоді відійшов на крок.
— C’est bon, madame, vous êtes en sécurité. — Готово, мадам, ви в безпеці, — сказав він із теплою усмішкою.
— Merci beaucoup! — Дякую вам, — сказала дівчина, усміхаючись.