Розділ 304

У двері подзвонили. Полянський почув, підвівся та пішов у коридор. Відкривши двері, він побачив Сергія Андрійовича. Чоловік нічого не сказав, увійшов до квартири й кинув на Стаса осудливий погляд.

Стасові було соромно.
— Добридень, професоре… — нарешті промовив чоловік, затинаючись.

— Давай без вітань, — суворо мовив Сергій Андрійович і пройшов до кімнати Ганни.

Дівчина, побачивши Філатова, дуже зраділа.
— Лікарю, дуже рада вас бачити! Прошу, сідайте, — попросила вона, дивлячись на Сергія Андрійовича.

— Ганочко, привіт, — м’яким тоном сказав Філатов, сідаючи на край ліжка.

— Лікарю, будь ласка, сядьте ближче, — попросила дівчина.
— Добре, — сказав Філатов і підійшов ближче до ліжка.
Стас стояв поруч, намагаючись підібрати слова для вибачень.

— Як ти себе почуваєш? — спитав Сергій Андрійович.
— Через деяких ти не спала усю ніч? — натякаючи на п’яну витівку Стаса, саркастично сказав Філатов.

— Не турбуйтесь, лікарю, зі мною все добре, — сказала дівчина, подивившись Філатову в очі. Вона відчувала, що він дуже розгніваний на Стаса.

— Сергій Андрійович, прошу, не сердьтесь на Стаса, він дуже шкодує про свої слова, — м’яко попросила дівчина.

Вона торкнулася його руки, дивлячись благаним поглядом.

— Ганочко, — м’яким тоном сказав Філатов, — а чому ти просиш пробачення замість твого чоловіка? Він що, язика проковтнув? — спитав Сергій Андрійович, кинувши погляд на Стаса.

Стас підвів погляд і сказав:
— Професоре, пробачте, більше такого не повториться, — пообіцяв Полянський.

— Головне, щоб тебе, Ганно, пробачила, — відповів чоловік.
— Ми помилися, лікарю, — промовила дівчина.
— Що ж, добре, пробачаю, але сподіваюсь, ти зробив висновки, — спитав Філатов.

— Що ж, тоді дай потисну твою руку, — сказав Сергій Андрійович.
— Так, звісно, — відповів Полянський, простягнувши йому руку.

Вони потиснули один одному руки.
— Дякую вам, — сказав Полянський.

— Добре, більше не балуйся, — пожартував Філатов і засміявся.

Полянський і Ганна засміялися.
— Не буду, — пообіцяв Стас.