Розділ 298

— Ганочко, — м’яким тоном сказав Філатов, — прошу, не звинувачуй себе ні в чому. Насправді це Стас не правий… він пішов, десь до ранку ходить, а ти місця собі не знаходиш.

— Навіть якщо виникла якась проблема, можна було поговорити після того, як ти заспокоїшся. Нічого не буває ідеально, — зазначив чоловік спокійно.

— Так, я згодна, — відповіла дівчина, ледь стримуючи сльози. — Дякую вам.

Стас повернувся.

У коридорі почувся шум від замку — ключ повернули.

— Він повернувся! — радісно вигукнула Ганна.

Стас ледве тримався на ногах, коли зайшов до кімнати, де перебували Сергій Андрійович і Ганна. Вся квартира наповнилася стійким запахом алкоголю, змішаним із дорогим парфюмом.

Побачивши його у такому стані, Ганна змарніла і опустила погляд, нічого не промовляючи.

Філатов кивнув на Полянського, засуджуючим поглядом.

— Що ви на мене так дивитеся? — ледве вимовив Полянський від зайвого випитого.

— Ганочко, пробач, що порушив ваш спокій із паном Сергієм, — саркастично промовив Стас. — Ти ж тільки своєму лікареві довіряєш, — дорікнув він Ганні.

— Стас, прошу, не кажи того, через що будеш шкодувати, — тихо відповіла Ганна, дивлячись на нього.

— Ні, ти помиляєшся. Тепер я скажу тобі все, що думаю, — не зупинявся Полянський. — Я… я все для тебе роблю! Готую, допомагаю, купаю тебе… Я твій законний чоловік! Але ти мені не віриш. Коли тобі погано — ти кличеш пана Філатова!

Сергій Андрійович, обурений словами молодого чоловіка, зробив крок уперед і, намагаючись його заспокоїти, твердо промовив:

— Стас, опануй себе. Не кажи дурниць.

— Сергій Андрійович, не треба, — швидко промовила Ганна. — Нехай говорить.

— Скажи мені, хто я для тебе, Ганно! — крикнув Полянський, дивлячись прямо на дівчину.

Дівчина відчула, як хвилювання підступає.

— Я думала, ти близька мені людина… а зараз ти поводишся, як чужий, — схвильовано відповіла Ганна.

— Ось нарешті ти це сказала, — продовжив грубо Стас. — Чужий я для тебе, ніхто.

— Ганна, — спокійно відповіла  — я так не сказала. Прошу, не перекручуй.