Розділ 286

Ганна спробувала і сказала з щирою усмішкою:
— Неймовірно смачно! Ти дуже добре готуєш.

— Все для тебе, кохана, — лагідно відповів Стас, скуштувавши бульйон. — Мені завжди подобалося готувати. Батько навчив мене з підліткового віку. У тринадцять я приготував свій перший борщ. З того часу готував різні страви, — продовжив Стас.

Вони насолоджувалися супом і спілкуванням, радіючи, що можуть бути просто один з одним.

— Я теж дуже любила готувати різні страви, — сказала Ганна, дивлячись на чоловіка. — Для дідуся, він виховував мене з малечку. Після того, як мої батьки загинули, він забрав мене до себе.

— Мій дідусь був дуже хорошою людиною, — тихо промовила вона. — Він мене дуже любив, так само, як і я його.  Дбав про те, щоб у мене було все необхідне, дарував безліч теплих моментів, які я пам’ятаю й досі.

Від спогадів по її щоках непомітно покотилися сльози. Вона зробила коротку паузу, зітхнула й продовжила:
— Того дня я переходила дорогу на пішохідному переході… Світлофор показував зелене. І раптом — удар. Коли я прийшла до тями в лікарні, страшенно боліла спина, а ніг я зовсім не відчувала.

Вона перевела подих, на мить заплющивши очі.
— Тоді почалися найжахливіші дні в моєму житті, — прошепотіла дівчина. Ці спогади давалися їй надзвичайно важко.

Вона зробила глибокий вдих і продовжила говорити.
— До того, як усе це сталося, я викладала у школі, — сказала Ганна. — Мені подобалося моє життя. Але тепер… здається, воно розбилося на маленькі друзки, як порцелянова ваза. Я стала слабкою. Те, що колись було для мене звичним, тепер — неможливе.

Чоловік, вислухавши її, тихо відповів:
— Кохана, тобі довелося пережити багато болю. Так, твоя травма змінила твоє життя, але не тебе. Не став собі бар’єри — це твоє життя, і воно триває. У тебе є я. Тепер я твій чоловік, і я ніколи не залишу тебе, — наголосив Станіслав.