Розділ 276

— Ганочко, я не збирався тебе кидати. Просто подумав, що мені краще пожити в готелі, аби не заважати вам. Тепер у тебе є чоловік, — тихо сказав Сергій Андрійович.
— Але я завжди буду поруч. Якщо тобі буде погано чи просто потрібна моя допомога — я відразу приїду, — додав він, дивлячись на дівчину з турботою.
— Сергію Андрійовичу, ви справді думаєте, що можете мені заважати? — щиро промовила Ганна. — Ви дали мені все: дім, підтримку, турботу, лікування… Ви для мене як батько. Як ви можете мені заважати?
Вона зробила паузу й тихо додала:
— Найголовніше, що коли вас немає поруч — мені погано. Ліки не допомагають, біль повертається… Для мене важливо, щоб ви були поряд. Будь ласка, залишіться зі мною, — попросила дівчина.
— Тут, поки ми будемо в Німеччині. А коли повернемося в Україну… якщо дозволите, я і Стас могли б жити у вас, — несміливо продовжила вона.
— Добре, — м’яко відповів Філатов, ледь усміхнувшись. — А зараз дозволь, будь ласка, я закінчу масаж.

Дівчина покірно лежала, довіряючи йому. Він продовжив обережні маніпуляції на спині, уважно стежачи, щоб не спричинити біль. Кожен його рух був точним і плавним, знімаючи напругу та біль.

Коли він закінчив, спокійно спитав:
— Як ти себе почуваєш?
— Дякую вам… — тихо відповіла Ганна. — Ніби каміння з хребта зняли.

-Ви дуже хороший лікар… дякую вам, — зі сльозами тихо повторила Ганна.
— Якщо чесно, сьогодні мені було настільки боляче, що я думала — не витримаю…

— Моя хороша, я дуже радий, що масаж, який я тобі роблю, допомагає тобі, — лагідно промовив він, допомагаючи їй перевернутися на спину.
Вона подивилася на Сергію Андрійовичу у вічі, узяла його руку та міцно стисла.

Він присів на край ліжка і промовив:
— Тобі треба поспати.

— Сергій Андрійович, я відчуваю запах алкоголю… Ви неперевершений лікар. Прошу, не губіть себе. Я не маю права вказувати, але не хочу, щоб ви шкодили собі, — сказала Ганна, з повагою дивлячись на нього.

Станіслав тихо чекав на кухні.

— Добре, Ганочко, обіцяю, — відповів Філатов.