Розділ 214

— Вибачте, Сергію Андрійовичу, — м’яко й з повагою відповіла дівчина, подивившись літньому чоловікові в очі.

— Прошу до квартири, — запросив Філатов.

Станіслав допоміг Ганні заїхати всередину, а потім увійшов сам.

— Бачу, настрій у вас сьогодні гарний, — іронічно зауважив Сергій Андрійович.

— Так, — відповів Станіслав. — У нас із Ганною сьогодні особливий день.

— У якому сенсі? — поцікавився чоловік.

Полянський обережно заніс Ганну до вітальні та посадив на диван. Він з теплотою подивився на неї.

— Я запропонував їй руку та серце, — урочисто промовив молодий чоловік.

— Уже радий за вас, — відповів Сергій Андрійович. Він намагався виглядати усміхненим, але на серці йому стало неймовірно сумно.

Дівчина уважно дивилася на Філатова і одразу це зрозуміла. За час, поки він піклувався про неї, вона навчилася відчувати його настрій по найменших змінах у голосі чи виразі обличчя. Це було не дивно — Сергій Андрійович став для неї близькою людиною.

— Стас, — звернулася Ганна, — дякую тобі за найкращий день у моєму житті. А зараз я трохи втомилася, будь ласка, не ображайся.

Делікатно натякнула вона, що йому вже час іти. Молодий чоловік одразу зрозумів і сказав:

— Звісно, я піду.

Він підійшов до дівчини.

— Ганусю, завтра прийду, — пообіцяв чоловік. — Дякую тобі.

— Професоре, — звернувся Полянський до Сергія Андрійовича та, потиснувши йому руку, додав: — Дякую. Завдяки вам я познайомився з найкращою дівчиною у світі.

Філатов посміхнувся та відповів:

— Станіславе, ти молодець.

— На добраніч, — промовив Стас і вийшов.

Дівчина залишилася з літнім лікарем. Він підійшов до неї та м’яко сказав:

— Ганночко, давай допоможу тобі лягти.

— Так, звісно. Саме це мені зараз дуже потрібно, — відповіла вона.

Філатов, як завжди, зробив усе професійно й обережно. Коли молода дівчина вже була в горизонтальному положенні, чоловік турботливо запитав:

— Ганночко, тобі зручно?

Дівчина подивилася Філатову у вічі й відповіла:

— Так, лікарю. Щиро вам дякую.