Розділ 79

Філатов подивився на Ганну й лагідно сказав:

— Ганночко, відпочинь, а я піду до кабінету працювати.

— Добре. Дякую, Сергію Андрійовичу, — тихо відповіла дівчина.

Лікар залишив палату й попрямував до свого кабінету. Сівши за робочий стіл, він увімкнув комп’ютер. Випадково його погляд зупинився на заголовку новин.

"26 лютого в Кропивницькому раптово помер відомий блогер Юрій Ворожко. Йому було 31 рік. Він мав понад мільйон підписників на YouTube, активно займався благодійністю, допомагав бездомним і купував продукти для нужденних. Того дня Юрій перебував на тренуванні й втопився в басейні одного з місцевих фан-клубів.

Як засвідчили камери спостереження, чоловік пробув у воді непритомним понад десять хвилин, і ніхто не звернув на це уваги. Лише коли приїхала швидка допомога, лікарі спробували його реанімувати, але було вже запізно. Результати розтину показали, що смерть настала внаслідок утоплення. Дружина Юрія подала заяву до поліції, звинувативши працівників басейну у ненаданні допомоги".

Філатова глибоко вразила ця історія. Він відкрив YouTube, ввів у пошуку "Юрій Ворожко" й перейшов на сторінку блогера. Переглянув кілька відео, зокрема, як Юрій купував продукти для літньої жінки, допомагав бездомним, проводив соціальні експерименти. Лікар так захопився переглядом, що не помітив, як промайнув час.

Сергій Андрійович був приголомшений зворушливими кадрами.

— Щедрість, великодушність, доброта… Це така рідкість у цьому байдужому світі… — подумав він.

Юрій поводився в кадрі щиро, відверто, по-справжньому. Але найбільше Філатова вразили його ясні, добрі очі.

Він переглянув останні фото блогера. На них Юрій стояв разом із дружиною та дітьми. Вони посміхалися, виглядали щасливими…

— Життя несправедливе, Юрію… — тяжко зітхнув Філатов. — Воно забирає кращих.

Його охопила злість.

— Це жахливо! Цей чоловік міг жити, якби хтось не був таким байдужим… Якби хтось просто добре виконав свою роботу…

Філатов на мить замислився. Якби Юрія витягли з води протягом перших трьох хвилин, він би вижив. Як лікар, він знав це точно.

— Його можна було врятувати… — тихо сказав він сам до себе.