Розділ 41

Філатов мчав трасою зі швидкістю 100 км/год. Він дістав телефон, набрав лікарню й схвильовано сказав:

— Поліно, терміново готуйте операційну! Везу дуже важку пацієнтку — вогнепальне поранення в живіт.

Сергій Андрійович міцно стискав кермо, змушуючи машину набирати швидкість. Часу було обмаль. Він раз у раз озирався на Ганну. Дівчина то втрачала свідомість, то приходила до тями.

— Потерпи, дівчинко, — лагідно повторював чоловік. — Тримайся, ще трохи — і ми на місці...

Він відчував, як серце стискається від тривоги.

— Тільки не помирай! — благав він, а Ганна у відповідь лише стогнала.

"Тільки б встигнути", — подумки повторював лікар, притискаючи педаль газу.

Як тільки машина зупинилася біля лікарні, Сергій Андрійович швидко взяв поранену на руки й кинувся до центрального входу.

— Каталку! Швидко!

До нього миттєво підбігли двоє мед братів і медсестра, котра вже чекала з каталкою.

— Сергію Андрійовичу, операційна готова! — повідомила вона.

— Готуйте дівчину до операції! Швидко, у нас обмаль часу! — командував Філатов.

Коли все було готове, лікар переодягнувся й зайшов до операційної.

— Панове, працюємо. Вогнепальне поранення в живіт, куля пошкодила внутрішні органи.

— Скальпель! — наказав він, але в цей момент двері операційної різко відчинилися.

— Сергію Андрійовичу, що сталося з Ганною? — запитав молодий чоловік, заходячи до кімнати.

Філатов навіть не підвів голови.

— Пане Полянський, усі запитання потім! Зараз треба рятувати життя!

— Дозвольте асистувати вам, — запропонував Стас.

Філатов на мить замислився, потім кивнув:

— Добре.

Операція тривала дві години. Лікарі боролися за життя дівчини.

— Сергію Андрійовичу, сильна кровотеча! — вигукнув Полянський.

— Затискач! — різко наказав Філатов. — Відсмоктувач!

Станіслав миттєво передав інструменти. Філатов діяв чітко, впевнено. Його рухи були точними й без помилковими. Кожна хвилина могла стати вирішальною…