Глава 12

Ярослав 

Я був щасливий, що переїхав. І почав перевозити речі, незважаючи на деякі нюанси, які все ще потребували моєї уваги. Я був такий щасливий отримати знову власне житло та свободу дій. І справа була навіть не у батьках. Просто подобалося відчуття незалежності. 

Батьки, звісно ж, пропонували не поспішати, та я вже все вирішив. Як відкуп я призначив нову дату риболовлі. Батько був дуже потішений і навіть пообіцяв, що візьме маму, але так щоб та не чула. 

Справи у бізнесі хай і повільно, але теж йшли вгору. Ліля як спеціаліст виявилася дуже креативною. Я бачив у її очах запал, яким і сам колись горів. Може, він ще й зараз десь сидить в мені. Проте я ще жодного разу, аж до сьогодні, не отримував на горіхи через дівчину. З одного боку, це було дуже принизливо, але з іншого, якщо подумати, то боротися за когось куди приємніше, ніж воювати за гроші. 

Це дівча, як завжди, вривається в моє життя та перевертає все з ніг на голову. Але я сам влаштував її до себе на роботу, сам хотів, щоб вона була ближче, сам довго тягнув з поясненнями, а до того навіть думав, що можу відпустити. Та відпустити не зміг. І що накажете робити з цим шмаркачем? Та варто віддати йому належне, удар в нього поставлений добре. 

Але ж якщо він так кохає Лілю, то де був того вечора, коли вони із Зоряною пішли в клуб? Страшно уявити, що було б, якби мене тієї ночі не розбудив дзвінок співробітника. Він захворів і хотів хоч і не вчасно, та повідомити про те, що на роботу найближчий тиждень виходити не зможе. Потім, не змігши заснути, я гортав стрічку соцмереж. Навіть самому стало страшно від того, як оскаженів, коли побачив її п'яні фото та історії в клубі. Того вечора вона явно була там зіркою, і багато чоловіків заглядалися на неї. Що ж було би, якби я не забрав її того вечора? Не хочу навіть думати про можливі наслідки. 

Вже кілька разів телефонувала Аліна, пропонуючи свої послуги, мабуть, просто гроші потрібні були, та я не хотів більше мати з нею справ. А думаючи про те, що мав з нею щось спільне, і згадуючи слова Лілі, і справді ставало трохи огидно від себе. Але що було, того не виправиш, і хоч життя мене нічому не вчить, на цей раз я твердо вирішив зав'язати з усякими сумнівними жіночками. Хай будують щастя, та без мене. Мені потрібна та, яка верне носа від мене. Та все одно завоюю її серце, бо бачив сьогодні її погляд і як її тіло тягнулось назустріч мені. 

Думати про Лілю було приємно, від цього кров у жилах закипала. Та ці приємні думки змінилися геть іншими. Вони ще з вечірки сиділи в голові, шукаючи можливості, щоб зачепити мене, і як я не душив їх, вони поверталися. 

В момент розкішна квартира видалася холодною та сірою. Я пройшовся світлими кімнатами, зрештою, сів на порожнє ліжко, на якому ще не було навіть постільної білизни. Згадав, що в агентстві покоївку обіцяли надати від завтра. Ліжко, мабуть, можу й сам собі застелити. Зрештою, в дитинстві в мене не було покоївки. Відклав келих і взявся до роботи. Добре, що дизайнер подбав про усе, і я мав в ужитку все необхідне, і комплекти нової постільної білизни також.

Дістав білий комплект з шафи, де ще лежало кілька варіантів білизни. Тканина була ідеально складена та хрумтіла в руках. Я довго боровся з ковдрою та підковдрою, перш ніж зрештою зміг дати їм раду. Але я таки впорався з цим квестом, і, вдоволений, сів на чисту постіль. Потягнувся за наполовину повною склянкою та зробив добрячий ковток. Зайнятись було нічим, і думки, як ворони, налетіли на мене. Все, про що я не хотів згадувати та думати довгий час, вирвалося на волю. 

Перше знайомство з Свєтою, вона вже і тоді була довгоногою красунею. Її посмішка була такою широкою, а в очах горіло життя. Ніколи не забуду, як вона сором'язливо запросила мене на її власні іменини. І я не міг не погодитися, бо хто ж відмовить такій красуні. З пам'яті навіть не витерся момент, як у батька просив гроші на квіти для дівчини. Вона з батьками  жила на першому поверсі однієї з хрущовок міста.

Пам'ятаю запах її маленької квартири, і ніколи не забуду, бо то був запах плісняви, старовини і бідності. Я і сам не жив у розкоші, але навіть не думав, що можна жити ось так. Саме тому вона ніколи не любила картоплю, бо наїлася її ще в дитинстві, а окрім неї, смердючої риби та тіста на воді більше нічого не було. Та й готувати вона не любила.

Тільки зараз я розумію, що єдине, чого вона хотіла, це втекти від бідності і навіть від спогадів про ті злидні. Початок нашого шлюбу здавався мені казкою, я думав, що піймав щастя за хвіст. Бо бачив, як заздрісно озираються всі, коли ми проходили десь або заходили в кафе. Для неї я багато працював, йшов на ризик, майже не спав. Я просто хотів, щоб вона ніколи, ні в чому не мала потреби.

Час йшов, молодість своє відіграла. Свєта стала до мене холодною та байдужою. Вона нічим не ділилася, нічого не питала. Я думав, що якщо у нас з'явиться маля, то ми знову зблизимося. Дав їй час, але во

на не хотіла про це навіть говорити. Спочатку казала, що ще не готова стати мамою, потім знаходилися все нові відмовки. Народити вона так і не схотіла. 

Думав, що не шкодую про це, але коли від Саші почув, що вона вагітна від Мирослава. спочатку все в мені спротивилося цьому. Потім я думав про те, чим він кращий за мене, а потім сховав ці думки, аж доки вони ось не вилізли. Вже не відчував заздрощів до Мирослава, але запитання "чому" все ще залишилося.

Зараз здавалося, що я самотніший ніж будь-коли раніше, я чітко усвідомив, що ні гроші, ні одноразові зв'язки не дадуть мені внутрішнього спокою.

Дужче всього я хотів сім'ю. Я хотів, щоб ці порожні стіни наповнилися ароматами жіночих парфумів, шафа -  жіночим та дитячим одягом. Щоб місце на ліжку біля мене не було порожнім, щоб не треба було вечеряти самому, і щоб вдома мене зустрічала дружина з вечерею. Хай не щоразу, але хоч інколи. Все це я бачив у своїх батьків, це приклад ще з дитинства. Для мене це була єдина правильна модель сім'ї. То ж де я помилився? Чому моє життя полетіло шкереберть? Як відновити баланс та як не налажати знову?