Та згодний я, згодний!

Батько тиснув, я не піддавався. Улюблена сімейна гра. Ми обидва знали, хто виграє.

- Виходить ти мене продав, щоб не втратити свій бізнес? Та як ти міг, в тебе багато зайвих синів?

- Я б і продав, аби тебе хтось купив. Та кому треба пусте місце? Ти в мене не актив, а зобов’язання, сину. І я просто намагаюся дати тобі парашут на випадок аварії.

- Ти мене хочеш віддати дівці з ображеним самолюбством, щоб вона витерла об мене ноги, ще й витирала їх довго, прилюдно і скільки й коли захоче. Як ти можеш, батьку, що ти робиш?

- Тебе ніхто не змушував ображати дівчину, яка допомогла з чистим серцем і відкритою душею. Все, крапка. Я сказав, ти заручишся. Сьогодні ж. На прем’єрі, в холі опери, привселюдно і максимально красиво. Обручку зараз доставлять. Костюм готовий, стиліст прибуде за голину до події. Ще питання є?

- Я не піду. Хто завгодно, тільки не вона.

- Кандидатура не обговорюється. Хто завгодно не згодився допомогти, а вона згодилася. Бо вона розумна і добра. Могла б помститися і відмовити. Ти це заслужив. А вона…

- А вона вирішила розтягти задоволення. Я не одружусь з нею, і не сподівайся

- Я і не сподіваюсь, Максе. Ти - просто викапана мати. Красиве і тупе ніщо.

- Чого ж ти з нею одружився, а не з такою доброю і розумною, яку мені сватаєш?

У батька сіпається кутик рота. Більше ніщо не вказує на те, що він біситься, бо повинен умовляти невдалого сина, найбільшу помилку свого життя. Ну тобто найбільшу після матері. 

А мене він має умовляти, бо не може просто наказати. Я йому не підлеглий і не раб, а єдиний родич і спадкоємець.

- Я не сватаю тебе, Максе, а уже висватав. І ти не уявляєш, чого це мені коштувало. Іди й готуйся. Не осоромся, це її перша умова. І вона не остання.

- Я з нею не оженюся. Запам’ятав? 

Батько втомлено проводить рукою по обличчю. Зі мною важко, я знаю.

- У тебе жодного шансу одружитись з такою дівчиною. - тихо і зневажливо каже він. - Тобі треба красиво зробити пропозицію. І ви будете заручені. Це поправить моє фінансове становище, а їй дозволить натиснути на … А, забудь, то не твоє діло. Станеш на одне коліно, скажеш все, що треба. І пів року будеш поводитись, як людина, а не як завжди. Це не багато за те життя, до якого ти звик останнім часом. І як впораєшся, то й далі будеш робити все, що звик. 

- Та вона за ці пів року вип’є всю кров, вона принизить мене і…

- Ну як хочеш. - махає рукою батько. - Що я зроблю, як ти тупікова гілка еволюції? Ні, так ні. Збирай своє шмаття, і їдемо.

- Куди?

- Кудись. По дорозі на авторинок і вирішимо. Машини теж доведеться продати. Раз терміново, то багато не дадуть. Але якась копійка буде.

- Що за…

- Нічого. Ти ж не хочеш пів року прожити, як людина, і дати батькові можливість вилізти з прірви.  Конкуренти мене підсиділи. Тепер я маю сплатити величезний борг банкові, бо не встиг … А, не бери в голову, все одно не зрозумієш. Красивий син красивої матері. Просто збирайся і їдемо звідси.

- Мені не подобається, коли ти  слово красивий вживаєш замість матюка.

- А мені все одно, що тобі подобається. Збирай речі. Ми тут більше не живемо, у нас нема грошей і рахунків у банках.  У мене тепер є лише невелика пенсія по старості. А ти можеш найнятися жиголо, розважати  дамочок, яким нудно. На їжу заробиш, як не лінуватимешся.

- Нууу… якщо ти так ставиш питання…

- Я не ставлю питання. Я даю відповідь. Або ти мінімум пів року зумієш удавати нареченого Ліки Сосновської, і кредитори думатимуть, що у нас є її активи, або ти збираєш речі, і ми їдемо шукати нічліжку. Я старий дурень, який тебе народив від молодої дурепи. І тепер ще маю тебе вмовляти? То все для тебе. Мені особисто нічого не треба. Я для тебе все життя…

О, почалося. Тепер на годину завівся. Треба було одразу згоджуватись. Нічліжка - то зовсім не моє.

І все ж на мить перспектива все втратити, але не принижуватись перед Лікою, здалася дуже привабливою.

Вона мені покаже небо в діамантах. Я її знаю. Методична, акуратна і все доводить до кінця. Пів року пекла. 

Зате…

Зате ми будемо квити. 

Я може і тупий. Але чудово знаю - той давній випадок мене не прикрашає. Та що там. Я був малолітній придурок і вчинив з нею негідно.

І всі мої фокуси й покарання за них від батька після того випадку - ніщо в порівнянні з видовищем її силуету у дверях.

Навпроти світла було видно, як похилилася її горда голова.

Вона стояла наче янгол зі зламаними крилам.

Як сьогодні виявилось - янгол помсти. Тільки мене це все одно не виправдовує.

І за це вона мені пів року влаштовуватиме армагеддон і апокаліпсис.

Але потім я уже не відчуватиму вини. Вона помститься? 

Що ж. Подивимось, як у неї це вийде.

Може бути навіть весело. В цю гру можна грати вдвох.

- Добре. Я іду готуватися. І ти ще пошкодуєш, що вигадав цей схематоз, батьку. Потім не кажи, що я тебе не попереджав.

Батько махає на мене рукою і йде до себе. Він сильно здав за останній місяць Я думав, він хворіє. А воно он що. Бізнесові неприємності. 

Нічим не можу допомогти. Треба було одружуватись не з тупою лялькою, красивою секретаркою, яку брав як прикрасу приймальні. А з отакою, як Ліка. Тоді б мав сина-помічника. 

А так вийшло, як в анекдоті про Івана дурника і Василісу премудру. Тільки там дитя було некрасиве й тупе. А я тільки тупий. Радіти треба, а не обзиватися. 

Сам знаю - маю віддячити батькові за все, що він терпить через мене. Чим можу, тобто вигідним шлюбом. І згодний я, згодний. Чого вже тепер.

І це був би мій шанс з Лі, тільки я його, здається, проґавив. 

Питаєте як? 

Батька б дуже влаштувало, якби я оженився з Лікою.

І це був би мій зірковий шанс, тільки я його давно проґавив.

Питаєте як? 

Та як завжди.

Школа у нас була елітна. Вчителя не сміли казати батькам, що їх діти погано вчаться і поводяться, як останнє бидло. Бо батьки могли сказати, що ті вчителі погано навчають. І що вчителів на світі багато, а штат школи не гумовий.