В слухавці знову запала тиша, поки Стів підбирав слова.
– Що?! Ти з котушок з’їхала, яка картка?
– До “Серф Кайф Зони”, не думаю, що у Троя міг бути пропуск до вашого зміїного кубла. Я вже поцікавилась, в клубі ти не просто VIP клієнт, ти місцева зірка, такі гарні фото в галереї! Слідчому сподобається, у нього якраз намальовується схожа версія, а на вечірці було повно свідків того, як ви з Троєм посварилися.
Я почула, як щось з брязкотом упало, потім лайку за кадром і тільки після цього Стівен відгукнувся.
– Ти там що, перепила, чи як? Ти мене шантажуєш? Добре, їдь в поліцію, упевшися, що справу закриють через три години, але потім тобі кінець! Доведеться їхати до мами з татусем і розповідати, що ти прос… свій спадок!
На мене полився потік бруду, але я просто відвела слухавку від вуха. Зараз мене цікавило лише одне – щоб Трой випадково не повернувся раніше і не завадив довести справу до кінця. Він точно мав власний план, як “віддячити” Стівену, такий, який не збігалося з моїм.
– А хто сказав, що збираюсь їхати в поліцію? – мене раптом оссяло. – Я поїду до твого батька і все йому розповім. Як ти пив цілу ніч з різним непотребом, хоча у вас там якийсь важливий контракт на носі! Вживав пігулки, розпускав руки, а потім хотів підлаштувати аварію, бо в тебе дитячі образи! Якщо треба, додам і відео, а не тільки картку, як вважаєш, йому це сподобається? Відмінна репутація у його нащадка, нічого не скажеш!
– Ти маленька сучка, тільки спробуй!
– Легко, Стівене, ти мене просто не знаєш, але можу і промовчати, якщо ми домовимось. Слухаєш мене? Просто зникни з нашого життя, щоб я не бачила тебе на відстані милі! Тоді я нічого не скажу ні твоєму татусю, ні слідчому. Картку покладу в комірку на вокзалі через місяць, якщо ми домовимось, скажу номер і код.
– І чому я повинен тобі вірити? – закашлявся він.
– Тому що я дійсно з іншого тіста. Дівчина з нетрів, ти сам казав, а тут слово на вагу золота!
Я відбила дзвінок, сховала картку у внутрішню кишеню джинсів і опустилася на ліжко. Це була гра на межі фолу, але мене рідко коли підводила інтуїція. Стів впаде на дно, просто тому, що не буде ризикувати! Я пригадала, як він здувся, коли в кафе йому подзвонив батько, а ще слова Троя: “Говард не заплатив Пелікану жодної власної копійки”.
Це знову нагадало про дядька, який би точно нас підтримав! Наче на доказ цього я побачила на тумбочці поруч з ліжком зелений камінець – нефритову рибку на шкіряному шнурку. Той самий парний амулет, що Трой купив в крамниці для нас обох. Очі одразу стали мокрими, але в душі ще не розігралася буря, коли двері відчинилися.
– Сем? Що таке?!
Я швидко витерла сльози і почекала, поки Трой сяде поруч. Потім одягнула йому на шию амулет.
– Нічого! Я просто подумала, як це буде зворушливо – наречений з гіпсом. Може прикрасимо твою руку листям папороті чи квітами? Або можна розмалювати фарбами, я попрошу дівчат, Ліза гарно з цим впорається.
Трой взяв мене за підборіддя.
– Це те, що я подумав, ти зараз кажеш:”Так”? Завтра вранці не почнеш ділити дім навпіл чи збирати валізи?
– Залежить від тебе. Я не дуже гарно готую і не обіцяю, що буду підтримувати курси виживання зі студентками. Тому мій план з еко-містечком на рифі залишається в силі, думаю їх зупинить моя присутність.
Брови у Троя поползли вгору, але через секунду він важко зітхнув и притягнув мене до себе.
– Ти ні каплі не змінилася за п’ять років, мала.
– А ти хочеш, щоб я змінилася?
– Ні, – в його блакитних очах промайнув небезпечний вогник і я розтанула в поцілунку.
#768 в Любовні романи
#68 в Романтична комедія
#161 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.09.2026