Глава 31

В мене просто паморочилось в голові! Невже це могло були правдою і Стівен опустився до такої помсти? Як тільки Трой пішов на обстеження, я повернулась до палати і сіла на ліжко, бо обіцяла його дочекатися. Довелось пообіцяти, хоча першою думкою було самій поїхати до клубу. Байдуже, що Стів саме такого і чекав, як він тоді сказав: “Ти сама до мене прибіжиш!”

О'кей, Гугл! Давай подивимось, звідки ти у нас тут з’явилася!  

Я забила в пошуковик назву клубу і за хвилину отримала адресу та короткі відомості. Як я підозрювала, “Серф Кайф Зона”  був не якоюсь школою для початківців, а місцем відпочинку для діточок олігархів. Я погортала вкладки і знайшла галерею. Засновники, реклама розважальних турів, а потім – групові знімки. Золота молодь, закриті пляжі і одне обличчя, яке я одразу впізнала… 

Стівнен Говард! Хто б сумнівався, що він буде серед VIP персон! В центрі компанії, що на повну розважається в Порто Віго  і смітить грошима! До всього мажор обіймав одразу двох дівчат у таких відвертих купальниках, що я не уявляла, як в них можна плавати. Першою хвилею змиє все, але, мабуть, це було саме те, що треба такому, як Стів! Він і тут позував, наче голлівудська зірка і мені дуже хотілося стерти посмішку з його нахабного обличчя. 

На хвилину я задумалася, що робити далі. Подзвонити в поліцію? А що я їм скажу, коли в мене самої тільки припущення? Найбільше що доведу – хтось з клубу без дозволу зайшов на територію мого будинку. За це не садять за грати, максимум випишуть попередження і то якщо знайдуть власника картки! 

Варіант був лише один, такий самий божевільний, як і я, але варто було спробувати. Звичайно, я не записувала контакти Стівена в телефонну книгу, але він набирав мене, коли сушив телефон пілся купання в морі. Десь повинен був залишитися номер і я таки не помилилася. 

Довгі гудки тягнулися цілу вічність, поки на тому кінці слухавки почувся сонний голос. 

– Привіт, Стівене, не завадила? – я зібрала залишки нервових клітин, наказавши їм витримати цей випробування.  

– Мммм… Саманта? – здавалося він через силу збирає залишки розуму. – Який сюрприз, ти таки про мене згадала? Трохи запізно, але я тебе пробачаю. Сідай в таксі, назвати адресу? 

– Невже ти зараз сам? – я хотіла, щоб він достатньо протверезів і почув все, що я скажу. – Не ображай дівчину, з якою провів ніч, це не ввічливо! 

Стівен розсміявся і голос став куди більш задоволеним. 

– Ти що ревнуєш? От би не подумав, як все змінилося за один день! Але я не такий злопам’ятний, приїжджай і я вдам, що вчора нічого не було! 

– А їхати самій, чи з поліцією? 

Між нами запала тиша. Дуже довга, так що в мене серце почало гупати, як навіжене. Отже, я попала в яблучко, інакше Стівен так би не “вимкнувся”. 

– Не зрозумів, це такі жарти? Принцесо, ти мене ні з ким не поплуатала?

– Ні, Стівене і тим гірше для тебе! Я точно знаю, що ти був сьогодні вранці біля мого котеджу. 

– І що далі? 

– В гаражі залишилась твоя картка з серфінг-клубу і в мене є кілька версій, як вона там опинилася. Або ти переплутав адресу, коли вчора напився і побачив це тільки вранці, або заліз для того, аби зіпсувати в машині Троя гальма. Я схиляюся до другої і думаю, твої відбитки там точно знайдуть!