Розділ 29

Час польоту від Лондона до Осло складає дві години десять хвилин. Ліззі, відчувши, як її серце раптово стислося від болю, зойкнула. Глибоко вдихнувши, заплющила очі. Секунда, дві… розплющивши очі й важко дихаючи, помітила здивовані погляди чоловіків.

— Міс Девісон, як ви себе почуваєте? — звернувся один з охоронців.

— Я вас прошу, не називайте мене міс Девісон. Можна Елізабет, — легко усміхнувшись, сказала.

Чоловік кивнув.

— До речі, як би не банально це звучало, однак я не знаю вашого імені, — додала Ліззі.

— Роджер, — відповів чоловік.

Елізабет перевела погляд на інших чоловіків, проте вони відвернулися. Глибоко вдихнувши, знизала плечима й поглянула в ілюмінатор. За кілька хвилин літак плавно приземлився на злітну смугу. Елізабет піднялася з місця й повільно попрямувала слідом за охороною з літака. Прямуючи по аеропорту за чоловіками, помічала погляди людей. Було дивно відчувати себе в оточенні охорони. Зітхнувши, намагалася відігнати від себе настирливі та погані думки. Вийшовши з приміщення, побачила дві автівки. Роджер відкрив двері й кивнув.

— Дякую, Роджере, — промовила й сіла в машину. 

Головний міжнародний аеропорт Норвегії розташований приблизно за сорок сім кілометрів на північ від столиці. Схиливши голову на сидіння та повернувшись до вікна, Ліззі спостерігала, як сонце сідало за небосхил, а не небі з’являлися грозові хмари. Діставши із сумки мобільний телефон, увімкнула його й побачила, що окрім повідомлень від Софії більше нічого не було. Написавши подрузі, зателефонувала Доріану, проте його телефон був вимкнений. Чомусь паніка відразу завітала, як непрохана гостя. Відбивши номер Доріана, зателефонувала Адаму, однак у відповідь почула лише гудки. Поклавши мобільний телефон у сумку, зітхнула й нервово почала кусати губи. Почувши, як гудить телефон, відразу дістала його й, побачивши невідомий номер, нахмурилася. Натиснувши на зелену кнопку, почула голос Аманди.

— Що тобі потрібно? — грубо промовила Ліззі.

— Співчуваю, люба подруго, новій втраті, — сказала Аманда. — Скоро зустрінемося.

Елізабет, закотивши очі, стиснула вуста.

— Амандо, ніяк не вгамуєшся?

Почувши гудки, Елізабет вигнула брови. Зайшовши в інтернет та гортаючи новинну стрічку, яка рясніла заголовком про поранення Доріана Нормана, округлила очі й, відчувши тремор у руках, попрохала водія зупинити машину на узбіччі. Вилетівши з автівки, схопилася за голову та, важко дихаючи, заплющила очі. Вітер розкуйовдив її волосся. Вона не відчувала холоду. Страх, ніби лавина, накрив її… знову. Первинний страх, який затьмарює розум і не дає раціонально думати. Розплющивши очі, витерла сльози, які стікали по щоках. Все перед очима пливло. Подих перехопило від новини про те, що брат був поранений. Тремтячими руками знову зателефонувала Адаму, однак на цей раз і його телефон був вимкнений. Хотілося кричати. Ледве стримуючи істерику, яка вирувала в душі, глибоко вдихнула. Зараз не час впадати у відчай. Відчувши легкий дотик до плеча, оглянулася.

— Елізабет, з вами все нормально? — стурбовано запитав Роджер.

Ліззі побачила, що охорона вийшла з автівок і всі погляди були прикуті до неї. На ватних ногах пішла до машини.

— Бішоп… зателефонуйте йому. Дізнайтеся, як брат, — ковтаючи солені сльози, озирнулася й прошепотіла. — Доріан… я не можу втратити його.

Роджер нахмурився й поглянув на водія. Чоловік лише знизав плечима. Елізабет, розблокувавши телефон, знайшла стрічку новин в інтернеті й показала її Роджеру. Чоловік ще більше нахмурився. Ліззі, обійнявши себе руками, підняла голову й поглянула на темні хмари. На небі з’явилася блискавиця, пролунав грім, і вже через кілька хвилин пішов дощ. Дівчина, стрепенувшись, сіла в машину.

— Не хвилюйтеся, Елізабет, я все з’ясую! — озирнувшись, сказав Роджер і віддав їй мобільний телефон.

— Дякую, — кивнула.

Доки чоловік спілкування по телефону, Ліззі заплющила очі й схилила голову на сидіння. Столиця Норвегії Осло зустріла поривчастим вітром й проливним дощем. Зупинившись біля двоповерхового будинку, Ліззі вийшла з машини. Щоб не промокнути, швидко побігла до котеджу. Віддихавшись, оглянулася. Дощ стояв стіною, й Ліззі, розгледівши чоловіків, які діставали речі з машин, стрепенулася від холоду й обійняла себе руками. Роджер відкрив двері й увімкнув світло у вітальні. Ліззі несміливо зайшла всередину.

— У будинку є все для вашого комфорту, — сказав чоловік. — Будинок охорони поряд. Зараз принесу вашу валізу.

— Роджере, ви щось дізналися? — опустивши голову, запитала.

— Містер Норман вам сам зателефонує!

Елізабет, почувши ці слова, підняла голову й легко усміхнулася. Забравши мокру прядку волосся з обличчя, кивнула.

— З Доріаном все нормально? — очікуючи відповіді, нервово тупцювала на місці.

Чоловік кивнув і вийшов.

Елізабет, видихнувши, оглянулася по сторонах. Будинок був просторий, а  гамма відтінків у інтер’єрі була представлена комбінацією з холодних кольорів, а саме тьмяно-блакитного та молочно-білого. Пройшовши вітальнею, провела рукою по дубовому столі. Елізабет, проживши в Невілл-Шарк, знала, що культ шанування природи в скандинавських країнах зведено в ранг національного, що позначається на інтер’єрі в норвезькому стилі: велика кількість деревини та інших натуральних матеріалів, що використовуються в оздобленні, гармонійне і збалансоване поєднання елементів і аксесуарів у декорі, наприклад, текстилю, картин і світильників. Наявність у кожному приміщенні великих вікон, які служать джерелами світла. Почувши позаду себе кроки, озирнулася. Роджер приніс валізу й відніс її на другий поверх у кімнату. Спустившись у вітальню, побажав спокійної ночі й вийшов із будинку. Елізабет була трішки розгубленою. Хоча поряд з охороною Доріана вона відчувала себе в безпеці, проте все одно ця ситуація викликала більше внутрішнього дискомфорту. Зайшовши на кухню, відразу відкрила холодильник. Округливши очі, кивнула. Доріан дійсно потурбувався про її комфорт, адже холодильник був забитий різними харчовими продуктами. Зітхнувши, піднялася на другий поверх у кімнату. Вона була просторою, з великим ліжком посередині, максимум оздоблення й великими вікнами та виходом на балкон. Почувши, як дзеленчить мобільний телефон у кишені, дістала його й, побачивши номер Доріана, схлипнула й підняла слухавку.