Розділ 27

Адам, крутячи в руках телефон, хвилювався. Не слухаючи настанови батька, замислився. Доріан повідомив, що Ліззі збирається зустрітися з Амандою. Вже пройшло кілька годин, а новин від Нормана ніяких не було й він слухавку не брав.

— Адаме, ти мене слухаєш? — голосно сказав містер Тернер.

Адам, поклавши телефону на диван, оглянувся.

— Синку, я розумію, що тобі зараз тяжко. Однак ти повинен підписати документи. Ця угода стане для нас новим витком у нафтовому бізнесі. А потім можеш поїхати у подорож з Амандою. Відпочинок тобі допоможе відновити сили.

Адам, скривившись, потер праву руку. Коли зняли шви, він перестав носити й бандаж. Прикидатися, що він втратив пам’ять, було тяжче, ніж терпіти біль. Батько й навіть Олівер почали щось підозрювати.

— Угода з компанією, акціонером якої є Роман Флетчер? — поглянувши з-під лоба, промовив Адам. — Батьку, невже ти так боїшся втратити бізнес, що готовий піти на угоду з тим покидьком, який… — Адам, зітхнувши, замовк.

— Який що, сину? — нахмурившись, запитав містер Тернер. — Я стільки років пахав, щоб у тебе, матері й Олівера було все. Ми майже банкрути, Адаме, тому ця ділова угода буде вигідною для всіх. У нас немає іншого виходу. — Захитав головою.

Почувши жіночі голоси, які долинали з вітальні, обоє оглянулися. Місіс Тернер з кимось сварилася, тому чоловіки вийшли з кабінету. Адам, спершись об стіну боком, байдуже спостерігав, як батько намагався вгамувати матір, а мама, своєю чергою, намагалася вигнати Аманду з їхнього будинку.

«Якщо Аманда тут, то де Ліззі? Й чому Доріан не відповідає?» — подумав Адам.

— Адаме, вона напала на мене, — тремтячим голосом промовила Аманда й, відштовхнувши місіс Тернер, наблизилась та почала схлипувати.

Адам, вигнувши брови, поглянув на дівчину.

— Хто напав на тебе? — запитав містер Тернер.

— Елізабет Девісон! — озирнувшись, відповіла. — Вона божевільна, ледве не вбила мене! — істерично закричала.

Місіс Тернер голосно фиркнула й, склавши руки на грудях, сказала:

— Досить влаштовувати цей цирк, Амандо!

— Хелен, не кричи! — сказав містер Тернер. — Не бачиш, що міс Кінг в шоковому стані.

Адам, схопивши Аманду за лікоть, потягнув за собою в іншу кімнату й, схилившись над нею, запитав:

— Що з Елізабет?

Дівчина, скривившись, округлила очі.

— Коханий, вона… вона божевільна! Я боюся її! Прошу, Адаме, поїхали з Лондона…

— Я ще раз запитую, що з Елізабет?

Обличчя Аманди стало багровим від злості.

— Ти обдурив мене? — заверещала.

— Через банк твого батька проходить всі фінансові угоди Флетчера. Розумно, Амандо. Однак бути коханкою Олівера, приходити у будинок наших батьків й удавати, що ти кохаєш мене — це низько навіть для тебе, міс Кінг! — прижмурившись, сказав Адам.

Аманда вдарила Адама по шоці. Чоловік, стиснувши кулаки, відійшов на крок.

— З твоєю коханою Елізабет розбереться Флетчер! — злісно закричала. — Зрадник! Я ненавиджу вас всіх! 

Адам захитав головою й, розвернувшись, пішов у батьків кабінет за телефоном. Аманда вслід йому кричала, щоб він вислухав її. Залишившись на самоті, нахмурилася. Почувши, як у сумці задзеленчав мобільний телефон, витягнула його й прийняла вхідний виклик.

— Амандо! Ти де? — почувши злий голос Флетчера, оглянулася. — Ідіотка, через тебе Грехема та моїх людей заарештували! Стерво, як ти посміла, коли мене немає у місті, від мого імені віддати моїм людям накази?

— Що? — здригнувшись, тихо промовила Аманда. — Як… заарештували?

— Передай своєму батечку, щоб рот тримав за замком! Грехем вже не живець, а ти, якщо будеш далі робити дурниці, підеш слідом за ним!

Аманда, почувши погрози Флетчера, почала панікувати. Вимкнувши мобільний телефон,  вибігла з кімнати й чимскоріше побігла до машини. Місіс Тернер, споглядаючи за дівчиною з вікна, хмикнула.

— Адаме! — закричав на весь будинок містер Тернер. — Що ти сказав Аманді?

Місіс Тернер, оглянувшись, всміхнулася. Підійшовши до чоловіка, взяла його за руку й спокійно промовила:

— Генрі, досить влаштовувати нашим синам майбутнє. Якщо будеш втручатися у їхнє життя, втратиш не лише їх, але й мене також.

Містер Тернер, насупившись, сказав:

— Хелен, я все роблю для нашої родини.

— Твої дії руйнують життя синів. Зупинися, Генрі, доки не стало пізно.

Адам, вийшовши з батькового кабінету, взяв на вішаку шкіряну куртку й поцілував матір у щоку. Зупинившись на порозі, оглянувся й, поглянувши на батька, сказав:

— Я знаю, що Олівер дав показання у прокуратурі проти Романа! — сказав Адам. — Тому ніякої угоди, яка цілковито зруйнує наш бізнес, не буде! Шукай інших партнерів, батьку!                                       

— Сину, я не розумію, що з тобою? — розвівши руками, сказав містер Тернер.