Розділ 18

Каміла не відводила від Доріана погляду. Вилиці напружені, долоні стиснуті в кулаки, а грудна клітка швидко підіймалася. Помітивши хтивий погляд брата на Камілу, Ліззі ще більше округлила очі. Між ними відчувалася напруга, яка ніби пропалювала все навколо, й сама Елізабет була в епіцентрі сейсмічних хвиль.

Ліззі, споглядаючи за ними, не могла зрозуміти, що між цими двома відбувається. Ненависть? Безперечно! Міс Амор так дивилася на Доріана, ніби готувалася вчепитися йому в горлянку.

— Покидьок! Думав, що після того, як зруйнував мою кар’єру, то зможеш купити мене оцим договором? Думав, що я не дізнаюся, що ти викупив один із часописів? — закричала Каміла й, порвавши якісь папери, кинула їх у Нормана.

Елізабет, округливши очі, поглянула на Доріана. Він, склавши руки в кишені, схилив голову набік. На його обличчі промайнула лукава усмішка.

— Прийшла влаштувати скандал? Молодець! Я тебе послухав. Не бажаєш працювати на мене — твоя справа. А тепер вимітайся! — гнівно додав останні два слова.

— Нехай твоя нова подружка Елізабет Девісон дізнається, який ти мерзенний тип! — сказала Каміла. — Недаремно ти викупив бізнес її батьків!

Елізабет почала кашляти й, поглянувши на Доріана, в непорозумінні розвела руками.

— О, а це вже цікаво! — вигукнула Ліззі. — Я з задоволенням послухаю душевну історію.

Доріан розгнівався й, схопивши Амор за плечі, притиснув її до стіни.

— Слідкувала за Елізабет, щоб перед нею влаштувати цю сцену?

— Це твоя подруга мене переслідувала, — промовила Каміла.

Ліззі, округливши очі, схвильовано виголосила:

— Доріане, заспокойся, і, міс Амор, я не його подружка, я сестра!

Норман, оглянувшись, зітхнув. Стиснувши вуста, перевів погляд на Камілу й, нахилившись ближче, відчув, як вона стрепенулася.

— Значить так, якщо я дізнаюся, що ти за моєю спиною щось промишляєш, то втратиш усе, що ціниш. Зрозуміла?

Елізабет, наблизившись, торкнулася до плеча брата й промовила:

— Доріане, будь ласка, відпусти міс Амор!

Чоловік, схиливши голову, відступив. Каміла, глибоко вдихнувши, поклала руку на груди й сказала:

— Твоя репутація тебе опереджає, Нормане. Я вже говорила, що мене підставили і та стаття була не про тебе! Однак ти ж не хотів мене вислухати!

Дорін нічого не відповів. Натомість, поглянувши на Ліззі, сказав:

 — Будеш далі гратися в детектива,  я тебе закрию у своєму будинку, й навіть Адам Тернер не врятує.

Елізабет, нахмурившись, склала руки на грудях і зробила крок вперед.

— Доріане, ти не маєш ніякого морального права вирішувати за мене!

— Це тобі не пощастило, міс Девісон, з таким братом тираном! — Каміла, хмикнувши, присіла в крісло й, закинувши ногу на ногу, додала: — Доріане, не боїшся, що я на свій розсуд використаю новину про твою сестру?

— Що? — обурилася Ліззі й оглянулася. — Ти хто така, щоб погрожувати?

— Камі, ти цього не зробиш! — сказав Доріан і хижо усміхнувся.

— Що між вами обома відбувається? — неочікувано запитала Ліззі. — Камі? Ці погляди! Ви спочатку готові одне одного прибити, а потім поїдаєте хтивими поглядами! Ви що… коханці?

Каміла округлила очі й закашлялася. Доріан, усміхнувшись, промовив:

— Це непоганий варіант!

— Ніякі ми не коханці! — підстрибнула з місця Каміла. — Він ненавидить мене! А я його!

Доріан, поглянувши на годинник на зап’ясті, промовив:

— Дами, прошу на вихід! Охорона проведе вас!

Каміла голосно фиркнула й, поглянувши на розірвані документи, які валялися на підлозі, першою вийшла.

— Ти що, мене проганяєш? — насупилася Ліззі.

Доріан наблизився до Елізабет і неочікувано поцілував її в маківку.

— Не намагайся дізнатися моє минуле, Ліззі. Все, що ти повинна знати, я розповів.

Елізабет підняла голову й, зазирнувши в братові карі очі, сказала:

— Ти не розповів, хто вбив мою матір та нашого батька!

— Ти розповіла Камілі правду. Це було нерозумно! — нахмурився Доріан.

— Думаєш, вона використає це у своїх цілях?

— Каміла ненавидить мене, проте вона не дурепа.

— Ти не відповів на моє питання, Доріане: хто вбив мою матір та нашого батька?

Вони дивилися одне на одного не відводячи погляду. Перший раз Доріан відчув трепет у серці. Він так сильно ненавидів батька, робив все, щоб він збанкрутував, прагнув помститися, що здавалося, ніби перестав відчувати будь-які емоції та почуття. Проте Елізабет, його молодша сестра, єдина, яка залишилася з рідних, сколихнула в його серці бажання захистити її від усіх бід й у першу чергу від чоловіка, який замовив вбивство родини Девісон.

— Доріане, тобі байдуже на всіх, однак рано чи пізно прийде момент, що тобі також зроблять боляче, — після хвилинного та напруженого мовчання незворушно сказала Ліззі. — Навіть хижого звіра можна приручити.