Розділ 17

Доріан Норман стояв перед баром місіс Міллер. Почувши позаду кроки, оглянувся. До нього підійшов Оуен Бішоп.

— Місіс Міллер та Кенан Бірс чекають! — усміхнувшись, сказав Оуен.

— Чудово! — нахмурившись, сказав Доріан. — Скажи охороні, щоб нікого не пускали в бар.

Доріан зайшов у приміщення. Агнеса, побачивши Нормана, насупилася й опустила голову. Натомість Кенан Бірс, піднявшись, фиркнув:

— Ти хто такий? Якого біса я повинен чекати?!

Доріан, розмітившись у кріслі, закинув ногу на ногу й прискіпливо поглянув спочатку на жінку, а потім, перевівши погляд на чоловіка, запитав:

— Ти знаєш, хто така Рейна Міллер?

Чоловік хмикнув і мигцем поглянув на Агнесу. Та лише знизала плечима.

— Племінниця Міллерів! — відповів і, склавши руки на грудях, підняв голову. — Що, купив цю дівку?

Доріан, стиснувши кулаки, поглянув із-під лоба на Бірса.

— Неправильна відповідь! — сказав і дістав пістолет із глушником. Помітив, як Агнеса здригнулася та відступила. — Рейна моя сестра. А ти, покидьок, хотів їй зробити боляче!

— Гей, ти що надумав? — вигукнув Бірс.

Доріан піднявся й, поглянувши на Агнесу, сказав:

— Я вам довірив її життя. Платив два роки, щоб у неї був комфорт, а дізнався, що вона вимушена була працювати у вашій забігайлівці й рідко відвідувала коледж. А цей тип, — показав пальцем на Бірса, — її образив. Питання: що мені зробити з вами?

У бар зайшов Оуен і шепнув, що охорона не пропускає містера Міллера й вже з’явилися перші зіваки біля бару. Доріан кивнув і, підійшовши до Кенана, кулаком вдарив його в ніс. Чоловік закричав і зігнувся. Агнеса ахнула й, закривши долонями рот, зайшла за стійку.

— Ти сучий син! — тримаючись на ніс, пробурмотів Кенан Бірс.

Доріан схилився над чоловіком і ткнув пістолетом у груди.

— Подивися на мене! — злобно сказав, і Бірс підняв голову. — Ти бажав не ту дівчину, а я не той брат, який прощає!

Доріан встав і, міцно тримаючи в руках зброю, натиснув на курок. Куля попала Бірсу в плече. Чоловік застогнав, а Агнеса, схопившись за голову, закричала.

— Краще не відкладай поїздку в лікарню! — сказав Доріан Бірсу й, розвернувшись, поклав зброю в кобуру. Вийшов із приміщення, побачив містера Міллера та кілька зівак, які тинялися біля бару.

— Що з моєю дружиною? — викрикнув містер Освальд.

Доріан махнув рукою охороні, й вони пропустили чоловіка.

— З місіс Міллер все добре. Лише злякалася трішки! — відповів і склав руки в кишені пальто.

Містер Освальд нахмурився й, захитавши головою, сказав:

— Це я недогледів Рейну, ну, тобто Елізабет. Вона ніколи не жалілася, що їй щось не подобається чи що Агнеса її ображає. А я, старий дурень, не помічав нічого.

Доріан глибоко вдихнув і закотив очі.

— Як вона? — піднявши голову, запитав містер Освальд.

— В Елізабет все нормально! — знизав плечима Доріан.

— Бережіть її, містере Нормане! Вона хороша дівчинка.

Доріан нахмурився й кивнув. Мовчки обійшовши чоловіка, направився до своєї машини. Оглянувшись, звернувся до Оуена:

— Твій відпочинок скасовується. Ти мені потрібний на роботі.

Адам поїхав на кілька днів у відрядження з батьком. В момент самотності Ліззі зрозуміла, як вона сумує за ним. Щоб відігнати від себе журні думки, доки Адама не було поряд, вирішила сконцентруватися на одній особі. Елізабет намагалася зустрітися з Камілою Амор, однак все було даремно. Жінка уникала розмови з нею й одного разу навіть стала погрожувати, що якщо вона не заспокоїться, то та викличе поліцію.

— Просто супер, Елізабет, тепер ти стала переслідувачем, — йдучи дорогою, бурмотіла про себе.

Ліззі, побачивши через дорогу Софію, яка, присівши на капот своєї машини, помахала їй рукою, впевнено рушила до подруги. Почувши свист шин, оглянулася. Біля неї зупинилися два чорні позашляховики. Елізабет стрепенулася й намагалася чимскоріше перебігти через пішохід. З машини вийшов Оуен. Ліззі оглянуся й, зупинившись, нахмурилася. Чоловік, всміхаючись, наблизився, однак відразу отримав сильного ляпаса по щоці.

— Справедливо! — сказав Оуен. — Доріан хоче поговорити з тобою.

Елізабет голосно фиркнула й, помітивши, як з автівок вийшли ще чоловіки, насупилася.

— Передай Доріану, що я не бажаю його бачити! — сказала Елізабет.

— Краще сама це йому скажеш! — взявши за лікоть, промовив Оуен.

Неочікувано поряд з’явилася Софія та, накинувшись на Оуена з кулаками, почала гамселити його.

— Забери руки від моєї подруги! — закричала Софі.

Оуен, помітивши, що вони привернули увагу перехожих, відпустив Елізабет і, схопивши Софію за руки, промовив:

— Значить, ти також поїдеш з нами, захисниця!