Розділ 16

Елізабет влилася в потоки студентів. Озирнувшись, намагалася відігнати журливі думки та поглядом шукала подругу. Помітивши Софію в натовпі, усміхнулася й впевнено рушила до неї. Софі помахала рукою.

— Ти не передумала? — взявши під руку Ліззі, запитала Софія.

— Ні! — насупившись, відповіла.

— Все одно не можу зрозуміти, навіщо це тобі! — сказала Софі. — З Норманом ти не зможеш боротися за батьківський бізнес. Це як плити проти течії, все одно не осилиш подолати.

Ліззі відвернулася й зітхнула. Вони стали біля входу. Софія намагалася відвернути увагу Елізабет розмовою, проте, зрозумівши, що вона її не слухає, замовкла. Ліззі весь час поглядала на годинник, ходила туди-сюди й, озирнувшись, запитала:

— І де Каміла Амор?

— У неї сьогодні з моєю групою була остання лекція, — знизала плечима Софія. — Можливо, затрималася на кафедрі.

— Угу, — буркнула Ліззі.

— О, а ось і Каміла Амор, — штовхнувши у плече Елізабет, сказала Софія.

Ліззі прослідкувала за поглядом подруги й вигнула брови. Каміла Амор була вродливою жінкою з великими карими очима та кудрявим темним волоссям до лопаток.

— Я не думала, що вона така молода та вродлива, — тихо сказала Елізабет.

— Міс Амор? — вигукнула Софія. — Дозвольте з вами поговорити!

Ліззі та Софі рушили уперед. Каміла зупинилася біля машини й оглянулася.

— Софіє, що трапилось? — запитала жінка.

— Насправді з вами хотіла поговорити я! — сказала Елізабет.

Софія закотила очі та, склавши руки не грудях, поглянула на Камілу.

— Вибачте, міс, я вас раніше не бачила на своїх лекціях. Можливо, спочатку представитеся?

— Рейна Міллер! — відповіла Елізабет.

Помітивши здивований вираз обличчя Софії, стиснула вуста й додала:

— Міс Амор, як ви вважаєте, яке може бути покарання для журналіста за наклеп?

— Англійські закони, а головне, суди, визнають право за ЗМІ чи окремими особами оприлюднювати навіть найприватнішу і найшкідливішу інформацію про окрему особу чи організацію або компанію, якщо ця інформація має цінність для громадськості, — спокійно відповіла Каміла.

— Однак вас звільнили з роботи. Чому?

Запала тиша. Елізабет пильно дивилася на Камілу, а міс Амор своєю чергою пильно дивилася на Ліззі.

— Журналістська робота не така же й романтична, як може здатися на перший погляд, — звузивши очі, промовила Каміла.

Ліззі округлила очі.

— Міс Амор, ваша стаття була правдою про Доріана Нормана?

— Доріан Норман маніпулятор, жорстокий чоловік і самодур.

Каміла, піднявши підборіддя, стиснула сумку й, розвернувшись, відкрила дверцята машини.

— Ліззі, ти що робиш? — прошепотіла Софія.

— Міс Амор, мені важливо поговорити з вами про Доріана Нормана! — вигукнула Ліззі.

— Міс Міллер, ви неправильно розпочали розмову! — оглянувшись, сказала Каміла.

Елізабет розвела руками. Все вийшло з-під контролю. Вона не планувала таким тоном говорити з Камілою Амор, проте відразу пішла в наступ.

— Я вибачаюсь за свій тон, проте для мене це важливо! — не зупинялася Елізабет.

Каміла хмикнула й промовила:

— Я вас відразу впізнала, міс Девісон. Даремно представилися чужим іменем! З приводу Нормана дам пораду — не зв’язуйтеся з ним.

Каміла Амор сіла в автівку й виїхала зі стоянки.

— Елізабет, що ти твориш? — закричала Софія. — Розучилася нормально з людьми спілкуватися?

Зітхнувши, Елізабет поглянула на Софі й промовила:

— Доріан Норман мій брат, Софіє! — емоційно вигукнула. — Він мій рідний брат по батькові. Я про це дізналася кілька тижнів назад. Доріан знає, хто вбив батьків. Проте не палає бажанням розповісти правду. Я впевнена, що він ненавидить мене, так же само, як і батька.

Розвівши руками, Елізабет схилила голову. Вона також не збиралася говорити це подрузі. Слова вилітали скоріше з її вуст, ніж мозок встигав реагувати. Софія, склавши руки на грудях, широко відкрила очі й мовчала. Ліззі з-під чола поглянула на подругу. По виразу обличчя Софії було видно, що вона шокована почутим.

Кілька секунд вони стояли мовчки. Елізабет, схиливши голову, підійшла до подруги та, обійнявши її, тихо сказала:

— Пробач. Я підставила тебе перед Камілою.

— Не те слово, — обійнявши у відповідь, прошепотіла Софія. — Я спочатку не повірила твоїм словам, думала, що це жарт. Тепер ти повинна мені все розповісти.

Елізабет вагалася. Не хотіла, щоб через неї у Софії були нові проблеми, однак подруга була наполегливою. Зрештою, поїхавши в кав’ярню та вгамувавши свої емоції, Ліззі розповіла всю правду з самого початку.

— Тепер ти розумієш, чому мені важливо дізнатися більше про Доріана? — на завершення історії промовила Елізабет.