Розділ 10

Елізабет хотіла ранити його своїми словами, але не думала, що це може виявитися правдою.

— Чому так трапилося? — запитала.

— Скільки себе пам’ятаю, мати пиячила, — зітхнув. — Я втік від неї та її нового чоловіка в шість років. Потрапив до служби захисту дітей, й коли мати прийшла, то написала відмову від мене, і так я потрапив у дитячий будинок. Був розбіякою, й тому всі прийомні родини відмовлялися від мене. Після повноліття у мене розпочалося самостійне, у деякому сенсі кримінальне життя. Дізнавшись від матері, хто мій батько, вирішив познайомитися з ним. Однак чоловік, у якого була родина, статки, бізнес, не хотів навіть знати, що у нього є син.

Елізабет слухала його, й було відчуття, що ніби падає в безодню. Вона не могла повірити, що її татусь так міг відмовитися від сина та звинуватити його у викраденні грошей й хотів запроторити його на кілька років до в’язниці. Юнак виріс, став чоловіком, на погрозах, вбивствах та обманах заробив свої перші статки й вирішив помстися батьку. Вона не вірила його словам. Не могла! Вся інформація не вкладалася у її голові. Коли Доріан показав документи, що заставу за нього у відділку внесла її матір, Лорен Девісон, подих перехопило.

— Наш татусь не такий вже й хороший! А от твоя матір виявилася чуйною. Вона врятувала мене від в’язниці. Знайшла адвоката, й він у судовому засіданні довів, що я непричетний до крадіжки грошей. Але навіть не дивлячись на допомогу Лорен, я все одно хотів поквитатися з батьком.

— Ти винний у тому, що трапилося у Норвегії? — через сльози запитала.

— Я хотів, щоб твій батько став банкрутом. Й робив усе задля цього. Навіть прийшлося допомогти Оліверу Тернеру.

— А він тут при чому? — вигнула брови.

— Олівер так хотів отримати батьків бізнес, що ледве не програв його! Придумав хитрий план, як отримати ще більше накопичення, й втерся у довіру до твоїх батьків. Знаючи, що молодший брат закоханий у тебе, так, навіть я знав, що у тебе з Адамом Тернером кохання, лише ви намагалися удавати, що це не так, все одно вирішив одружитися. Однак все одно продовжував далі грати у казино й протринькувати гроші, не розуміючи, що завжди є ризики.

— Значить, ідеальний Олівер Тернер не такий вже ідеальний! — закотила очі.

— Я почав скупляти ваші акції, навіть приходилося погрожувати акціонерам. Джордж про все дізнався й був дуже сильно злим. Він та Генрі Тернер заручилися підтримкою одного небезпечного чоловіка у місті, щоб знищити мене. Наш татусь почав виконувати його замовлення по перевезенню вантажу по морю. Однак не виконав частини своєї угоди.

— Якого ще вантажу? У нас навіть можливостей не було!

— О, Елізабет, ти всього не знаєш! Ти власниця одного з портів. Джордж оформив його на тебе.

— Доріане, досить брехати! Я нічого не підписувала! Ніякі документи!

— Та невже? — хмикнув.

— Як ти можеш з такою відразою про все це говорити? Моя матір допомогла тобі! А ти… ти збожеволів від своєї помсти? — закричала. — Я не впевнена, що ти говориш правду!

Ліззі витягнув ніж з чобота й підскочила з місця.

— Не варто кричати, Елізабет! — нахмурився й піднявся. — Наш татусь відкрив офшорні рахунки на твоє ім’я. Навіть після того, як він би сів у в’язницю, ви б бідними не залишилися! А тепер опусти ніж! — повільно обійшов стіл.

— Доріане, не підходь! — відступила.

У кабінет забігла охорона. Ліззі оглянулася та відійшла до вікна.

— Вийдіть! — закричав Доріан. — Негайно!

— Містере Нормане…

— Я сказав вийдіть! — гнівно промовив й, коли двері закрилися, Доріан перевів погляд на Елізабет.

— Ти хочеш, щоб я підписала деякі документи, братику? Значить, я тобі потрібна! — приклала ніж до свого горла й помітила, як Доріан сіпнувся.

— Елізабет, заспокойся й віддай ніж! Не роби божевільних вчинків!

— А, божевільних? — засміялась. — Значить, у нас це родинне, Доріане!

Доріан звузив очі. Їх розділяло кілька кроків. Побачивши, що Елізабет стиснула ніж й, поранивши шию, скривилася, відступив.

— Розповідай, що трапилося у Норвегії! — сказала.

— Коли ти втекла, всі плани рухнули. Не лише Джорджа, Генрі Тернера, Олівера, але й також мої. Я відправив за тобою своїх людей й наказав оберігати тебе, на всякий випадок, й дав слово Адаму, що поверну тебе.

— Який ще всякий випадок? — фиркнула. — І причому тут Адам?

— Наш татусь Джордж та містер Генрі Тернер прорахували не лише у бізнесі, але і в тобі також. Адам лише хотів повернути тебе, однак я його зупинив.

Почувши про Адама, Ліззі на кілька секунд втратила пильність й похитнулася. Цього вистачило, щоб Доріан миттєво наблизився до Елізабет та вибив з її рук ніж.

Вона схилилася й через сльози почала сміятися.

— Як все банально, — прошепотіла. — Гроші! Бізнес! Влада! Шахрайські дії! Маніпулювання! Невже це все вартує того, щоб псувати людям життя? — підняла голову.

Доріан відвернувся.

— Ти вважаєш мене монстром. Можливо, так і є! Я став тим, ким є не від хорошого життя!