Розділ 7

За вечерею Елізабет весь час сиділа похмурою. Відкинувшись на спинку, поглянула на Адама й сказала:

— За кілька годин до твого приїзду я випадково в містечку зіштовхнулася з незнайомим чоловіком: дорогий одяг, дорога автівка. Тепер думаю, а раптом це був той чоловік, який платив за мене родині Міллер?

Адам, насупившись, промовив:

— Не варто думати про це.

Елізабет хмикнула.

— Не варто думати! Не варто робити те, що хочеш! Можливо, ще не варто дихати?

— Не перебільшуй, — усміхнувся Адам. — Раптом перестанеш дихати, я зроблю тобі штучне дихання.

— О, як мило, — засміявшись, підморгнула.

Адам, перевівши погляд, нахмурився й, взявши Елізабет за руку, сказав:

— Ліззі, йди в номер, будь ласка.

Елізабет, вигнувши брови, хмикнула й забрала свою руку. До них неочікувано підійшов Оуен.

— Забери її в номер! — сказав Тернер.

— Адаме, що відбувається? — розвела руками й, оглянувшись, побачила, як у їхній бік йде чоловік, а позаду нього ще двоє в чорних класичних костюмах.

Адам піднявся зі свого місця й став біля Елізабет.

— Адам Тернер, яка не дуже приємна зустріч! — сказав незнайомий чоловік і, перевівши погляд на Ліззі, легко усміхнувся.

Елізабет від його зосередженого погляду, легкої усмішки на вустах звузила очі. Поряд із нею став Оуен. Чоловіки в костюмах відійшли на кілька кроків. Не розуміючи, що відбувається, вона прискіпливо почала розглядати незнайомця: високий, широкоплечий, одягнутий у чорний гольф та чорні штани. Дорогий годинник на зап’ясті й точно недешеве взуття. Піднявши голову, зустрілась поглядом із його зелено-карими очима. Вродливий на вигляд, чоловік був років тридцяти.

— Дійсно, не дуже приємна зустріч! — сказав Адам.

Голос Тернера вивів її зі ступору.

Незнайомець знову поглянув на Елізабет і промовив:

— Мене звати Доріан. Приємно нарешті з тобою познайомитися, Елізабет.

— Доріан? — вигнула брови Ліззі й також піднялася зі свого місця. За лікоть її взяв Оуен. Вона, не звертаючи на це увагу, запитала: — Ви той самий Доріан Норман, який викупив батьковий бізнес?

Чоловік усміхнувся й зробив маленький крок, на який відразу відреагував Адам.

— Доріане, краще не наближайся!

— Так, чоловіки, ану вгамуйтеся, — сказала Ліззі й, оглянувшись, помітила, як у ресторані всі почали дивитися в їхню сторону.

— Так, краще послухай мою молодшу сестру, Адаме, й вгамуйся! — хмикнувши, промовив Доріан.

Елізабет, почувши про молодшу сестру, почала істерично сміятися.

— Ні, ви, містере, мабуть, щось вигадуєте. Я не можу бути вашою сестрою.

— Доріане, закрий пельку! — розгнівано сказав Адам й, перевівши погляд на Оуена, додав: — Забери її звідси, негайно!

— Адаме, що відбувається? — закричала Елізабет.

— Даремно ти це робиш, Тернере! — насупився Доріан, й до нього підійшла охорона.

Оуен, міцно схопивши Ліззі за лікоть, потягнув за собою.

— Та відпусти ти мене, — сіпнулася. — Якого біса тут відбувається? — оглянулася.

— Адам все сам пояснить! — нахмурившись, відповів чоловік.

— Ти дійсно думаєш, що зможеш від мене сховати сестру? — запитав Доріан.

— Ти два роки мав змогу познайомитися з нею! Правда? — склавши руки у кишені, сказав Адам. — Міллерів це ж ти купив?

Доріан хмикнув і відповів:

— Всі люблять гроші, а великі гроші тим паче!

— Якщо саме ти її так званий рятівник, так, можливо, саме ти причетний до вбивства її родини? О, Доріане, вбити свого батька задля бізнесу та влади. Цікаво, як прийме таку новину Елізабет.

— Вирішив, що маєш право зі мною так говорити, Тернере? — нахмурився. — Краще запитай у свого старшого брата, чому Девісони так раптово захотіли видати заміж свою улюблену доньку Елізабет за Олівера. Я ж забув, — розвів руками, — що ти з ним не спілкуєшся!

Адам, хмикнувши, вийшов із ресторану. Зайшовши в номер, запитав Оуена, як Елізабет.

— Вона в кімнаті, — відповів чоловік.

— Гаразд, — кивнув. — Оуене, через кілька годин відлітаємо. Зателефонуй командиру, нехай готує літак.

— Що з Норманом?

— Зустріч із ним рано чи пізно повинна була все одно відбутися. Однак зараз мне більше хвилює Ліззі, ніж він! — промовив і пішов у кімнату до дівчини.

— Адаме, можливо, поясниш, чому той чоловік сказав, що я його сестра? — почувши кроки, оглянулася.

— Зараз не на часі про це говорити! — нахмурившись, відповів.

— Він дійсно мій брат?

— Це все одно нічого не змінює! Він для тебе ніхто! Доріан жорсткий, який по трупах йде до своєї мети!