Розділ 4

Столиця Норвегії Осло зустріла їх весняним теплим сонцем. Зупинившись біля готелю, Елізабет обернулася до Адама й сказала:

— Недешевий обрав готель! Я не здивована твоїм вибором! Любиш тільки те, що дорого коштує? Не відповідай, я і так знаю, що ти обираєш лише гроші.

Вона вийшла з машини, кілька разів оглянулася й, піднявши голову до неба, заплющила очі. На її обличчі промайнула легка усмішка, а сонячні зайчики бавилися з її хвилястим волоссям.

Адам також вийшов з машини й, склавши руки на капоті та поглядаючи на дівчину, звузив очі. Не дивлячись на її хамовиту поведінку, вона мала вигляд чарівної квітки, проте шипи її були колючими. Він не знав, що вона пережила упродовж цих двох років, й, подумавши про рубці на її спині, зітхнув і нахмурився. До нього підійшов Оуен й повідомив, що поїде на стоянку. Адам, взявши речі з багажника, підійшов до Елізабет та поклав руку їй на спину.

— Не соромно тобі буде явитися в готель зі мною? — вигнула брови. — Я з накидкою у вигляді пледа, чоботах, рваних джинсах та недорогій кофтині і з розкуйовдженим волоссям, — провела долонею по густій шевелюрі, — виглядаю, у порівнянні з тобою, як безхатько.

Адам усміхнувся й легенько штовхнув її у спину.

— Якщо хвилюєшся за свій зовнішній вигляд, то, коли зайдемо в номер, я віднесу тебе у ванну кімнату й особисто спочатку намилю твоє тіло гелем, промию шампунем твоє розкішне волосся й сам викину весь твій одяг. Май на увазі, я буду торкатися кожну частину тіла.

Елізабет глибоко вдихнула й відчула, як від його слів щоки запалали. Коли підійшли до приймальні, вона схилила голову та намагалася закрити волоссям обличчя, щоб він не помітив її рум’янці.

— Адаме Тернер і Рейна Міллер, вітаємо вас у нашому готелі! — сказала адміністратор готелю й усміхнулася.

Елізабет, почувши своє друге ім’я, підняла голову й, помітивши, як Адам кладе у внутрішню кишеню шкіряної куртки її паспорт, нахмурилася. Коли вони піднялися в номер, Елізабет, скинувши чоботи й поклавши на край дивану плед, оглянулася й сказала:

— Агнеса віддала й також мій підроблений паспорт, а ти скористувався ним у готелі, як бентежно та мило. Сподіваюсь, що поживу в цьому номері сама, без тебе та Оуена на додаток.

— Ти сама підеш у ванну, чи тебе віднести? — скинувши куртку, оглянувся.

Елізабет голосно фиркнула та, озирнувшись, вийшла на балкон. З висоти пташиного польоту в готелі був неймовірний краєвид на набережну, Національну галерею та центр міста. Осло — це благородна стриманість, вишукана простота, комфорт, затишок. Це одне з найстаріших міст Скандинавського півострова та найбільше місто Європи. Осло розташоване в північній частині однойменної мальовничої затоки. Неповторний та елегантний стиль архітектури зачаровує та вражає. Спокійний ритм життя, атмосфера добробуту і відсутність навмисного шику створюють особливу ауру, яка сприяє мріям і творенню.

Елізабет глибоко вдихнула, й у легені увірвалося свіже повітря. Почала кашляти, й на очах виступили сльози.

— Ох, лишенько, оце так вдихнула.

Почувши кроки, оглянулася й вткнулася чолом у чоловічі груди. Піднявши голову, зазирнула у блакитні чоловічі очі.

— В Оуена буде другий номер, — всміхнувся. — Проте я буду з тобою.

— Боїшся, що втечу?

Адам поклав руки на бильця. Елізабет поглянула по сторонах і стиснула вуста.

— У тебе бувають панічні атаки, а ліків доки немає, тому буду оберігати твій спокій, — прошепотів на вухо.

— Я ліки як пів року вже не п’ю. Вони притуплювали мої емоції та спогади. А я не хотіла забувати обличчя вбивці батьків. Замість них пила вітаміни або, на крайній випадок, заспокійливі препарати на травах, — тихо сказала й, поклавши долоні на його груди, відштовхнула його від себе.

Адам був збентеженим почутим. Він, спохмурнівши, оглянувся. Стиснувши кулаки, вдарив об поруччя та, повернувшись у кімнату, схопив її за руку.

— Не потрібно мене жаліти! — обернувшись, захитала головою. — Я не роблю з себе жертву. Скажи мені, ти думав за мене упродовж цих двох років? Твої батьки були засмучені, що їхній план… об’єднати бізнес утонув у пучині бурхливого моря?

Адам розумів, що в Елізабет говорить образа та гнів. Так, вона гнівалася на нього, це було помітно навіть у її погляді.

— Я адекватно оцінюю свої можливості, —  додала й висмикнула руку. —  Тому тікати нікуди не буду, принаймні зараз. Я без грошей, без документів у дорогій європейській країні. Повертатися в Невілл-Шарк, особливо після того, як дізналася, що Агнеса мене продала, як товар, причому два рази, й після того, як розбила битою автівку місцевого контрабандиста Кенана Бірса, було б точно дурістю.

— Ти розбила машину місцевого контрабандиста битою? — хмикнув Адам і склав руки на грудях.

Елізабет розвела руками.

— Так, він гидкий тип, який чіплявся до мене й отримав по заслузі.

Елізабет розвернулася та, покрутившись на місці, поглядом шукала ванну кімнату, проте, почувши слова Адама, зітхнула й озирнулася.

— Відповідаю на твоє питання. Я не думав про тебе упродовж двох років. Намагався вирвати тебе зі свого серця, й мені майже вдалося.