Розділ 2

Бар місіс Міллер знаходився в центрі містечка. Сюди навідувалися туристи, рибаки з інших портів і місцеві. Тому з самого ранку до пізньої ночі він працював.

Елізабет приїхала раніше восьмої години ранку й, знайшовши запасний ключ, зайшла у приміщення. Переодягнувшись, заплела дві коси й, не чекаючи приходу кухарів, офіціантів та самої Агнеси, включила світло та почала прибирати зал. На стіні в рамках були фото, які вона робила в морі. Місіс Міллер віднеслась скептично до її робіт, проте Освальд був не проти їхнього розміщення в барі. Інколи Елізабет допомагала кухарям і навчилася готувати норвезьку їжу: від маринованих оселедців з цибулею до норвезьких млинців-коржиків та арктичних крабів і копченої сьомги. Деколи працювала в залі замість офіціантів. Два роки життя в новій родині, й вона ніби стала іншою особою. Була змушена переглянути свій світогляд, і колись примхлива та заможна Елізабет Девісон працювала в барі або на шхуні й заробляла гроші, як інші місцеві жителі, своїм повсякденним трудом. За роботою не помітила, як у приміщення зайшла Агнеса.

— Рейно, ти снідала?

Елізабет, озирнувшись, захитала головою й продовжила протирати далі столи.

— Ти бліда. Ліки ще п’єш? Тиск міряла? — запитала жінка.

Елізабет зітхнула.

— Тиск не міряла. Ліки продовжую пити. Панічні атаки більше не турбують.

— Не турбують? — хмикнула Агнеса. — А сьогодні вранці що це було?

— Сьогодні вранці був лише страшний сон, — відповіла й відвернулася.

— Ми в тебе багато грошей вклали, тому ти потрібна нам здоровою й без панічних атак.

Елізабет засміялась й, озирнувшись, сказала:

— Дякую, Агнесо! Матиму на увазі, що я лише робочий скакун.

— Дорогий робочий скакун! — додала жінка й пішла на кухню. — Зараз швидко приготую сніданок, й, доки не поїси, бар не будемо відкривати! — голосно сказала.

— А це вже шантаж! — голосно сказала у відповідь й, взявши ганчірку та відро з водою, пішла в санвузол.

Доки вони мовчки снідали, у бар вже прийшли дві жіночки кухарки та офіціантка Карлі.

— Сьогодні Денні відпросився, тому будеш працювати з Карлі в залі, — сказала Агнеса.

Елізабет кивнула.

— Чайові всі мої? — усміхнувшись, запитала.

Агнеса закотила очі.

— Твої! — скривившись, відповіла жінка й встала за столу.

— Освальд коли повернеться?

Жінка знизала плечима й мовчки вийшла з кухні.

День пройшов спокійно, лише кілька туристів завітали за день, проте увечері, коли завітали рибалки та Кенан Бірс, прийшлося побігати між столиками з їжею. Чоловік весь час спостерігав за Елізабет, й вона, помічаючи його погляди, попрохала Карлі віднести замовлення.

— Містер Бірс сказав, щоб ти, Рейно, принесла йому їжу, тому, вибач, нічим допомогти не можу, — відповіла дівчина й посміхнулася.

Елізабет закотила очі й важко зітхнула. Шукаючи поглядом Агнесу, помітила, що вона пішла на кухню. Поспішила за нею. Жінка вийшла через чорний вихід. Ліззі хотіла піти за нею, проте, почувши голос Карлі, зупинилася та оглянулася.

— Кенан Бірс чекає замовлення, — склавши руки на грудях, сказала.

— Іду, — зітхнула Елізабет.

— Мила, якщо хочеш, я можу сама йому віднести їжу, — запропонувала кухарка місіс Вільямс.

— Більше він не завітає в бар, — засміявшись, додала інша кухарка Дора.

— Дякую вам, — зітхнула й легко усміхнулася. — Я сама. — Знизала плечима.

Повернувшись у зал, глибоко вдихнула та, взявши тацю з їжею, пішла в напрямку до столика Кенана Бірса та його людей.

— Солоденька, ти пахнеш ягодами, — сказав Кенан Бірс і доторкнувся до її руки.

Елізабет скривилася, а чоловіки, які сиділи за столиком, засміялися.

— Я пахну тухлою рибою, — відповіла. — Приємного! — додала й відійшла від столика.

Ставши за барною стійкою, помітила, як Бірс нахмурився та злобно зиркнув на неї.

— Лише цього мудака мені не вистачало, — прошепотіла.

У такі моменти вона ще більше хотіла втекти з містечка. Відчуваючи тремор у руках, пішла в підсобку та, взявши заспокійливі, присіла на диван. Зітхнула й, випивши ліки, перевела подих. Заплющивши очі, схилила голову на спинку дивану та обійняла себе руками.

— Рейно, ти де? — почула голос Агнеси. Двері відкрилися, й жінка зайшла всередину. — Що з тобою?

Елізабет розплющила очі й повернула голову.

— Все нормально, — байдуже відповіла.

— Потерпи, — широко усміхнулася жінка. — Через годину бар закриваємо!

— Угу, якщо Бірс піде з бару через годину, — зітхнула. 

— Кенан викупив порт, і тому нам приходиться співпрацювати з ним та максимально ввічливо себе поводити! — сказала Агнеса.

Однак максимально ввічливо себе поводити не вийшло!