Розділ 9.4 Джин

Космічне небо засяяло магією.
Кхасі та Елізі озирнулися на спалахи і здригнулися, коли в просторі пролунав грім.
В їхній світ увірвався великий птах з вершником.
Феанорин Данталіон застиг, спостерігаючи за незваними гостями.
Здається, він не очікував візиту терруїна.
Олександр зістрибнув з Балдуїна, незважаючи на колосальну висоту, що відділяла його від землі.
Приземлившись, він стиснув кулаки і важким кроком попрямував до Кхасі та доньки.
Елізабет злякалася. Вона не впізнавала батька. Яким злим він був! На скільки ж лютим поглядом пронизував її та Кхасі! Й яростна аура линула від нього і розпливалася по всій долині.
Марго зустрілася з поглядом Олександра. Її здогадки були вірними. Він терруїн, при цьому ще й вищого походження. Це мало б наганяти жах і змусити забути про те, яким спокійним чоловіком він був на землі.
Та Кхасі лише усміхнулася.
Чи був страх в її очах? Ні... Вона сміливо дивилася на цього палкого воїна, хоча й знала, що в цей момент він був готовий її вбити.
— Елізі, йди до мене! Негайно! — рикнув Олександр і зупинився на півдорозі.
Дівчинка несміливо рушила до нього. Крок за кроком, обережно йшла в високій траві і відводила погляд убік, щоб не дивитися батькові в очі.
— Прости, татку... — видала несміливо вона і притиснулася до його обладунків, упираючись у них чолом.
Олександр пригорнув її до себе і пронизав строгим поглядом.
Цього разу не було ніякої ніжності.
— Ти мене не послухалася! Я сотні разів говорив тобі нікому не довіряти! — вигукнув він підвищеним тоном і підняв погляд на Кхасі.
Дівчина ж покосилася на Феанорина. Вона була впевнена, що він не дозволить статися нічому такому, що могло б порушити його плани.
— Ти знав, що він прийде сюди? — спитала Марго у джина.
— Не знав, — усміхнувся Феанорин і похитав головою, — і могутній же ти, незваний гостю, — додав протяжним голосом він і кинув погляд на терруїна.
— Ви — загроза... Я знищу вас обох! — заричав Олександр і підняв руку, з бажанням атакувати Кхасі.
— Ну, давай, вбий її! — засміявся джин. — Вбий, якщо зможеш!
Марго завмерла. Олександр наскрізь пронизував її лютим поглядом, і ось-ось пронизить ще й бойовою магією.
А все так добре починалося...
Дівчина зробила холодне, кам'яне обличчя і в один момент рушила до Олександра. Сміливо і відважно, не боячись його долоні, на якій вже з'явилися перші магічні знаки.
Терруїн здивувався. Що вона робить?! Чому вона йде на смерть?!
А Афіракахасі підійшла до нього впритул і обхопила долонями його обличчя.
Хвиля магії вирвалася з долоні терруїна і зруйнувала вишневе дерево, коли гарячі губи неземної красуні торкнулися його лютої плоті.
Вона безстрашно поцілувала його, не боячись ні гніву, ні магії.
Олександр закрив очі. Що відбувається? Чому він здається? Чому поступається?
Опустивши руку і поклавши її на талію прекрасної космоліти, він здався, немов слабак.
А вона захопила його в полон своїх чар.
Божевільний, він забув про все і впився в її губи.
Елізабет закрила долонями очі від збентеження. На її обличчі з'явилася миттєва радісна усмішка.
Феанорин Данталіон же переможно усміхнувся.
Правду кажуть, що жоден терруїн не може встояти перед космолітою.
Кхасі важко зітхнула і відступила від Олександра.
— Я шкодую про своє рішення... Дай мені ще один шанс! — сказала вона, дивлячись у його зелені очі.
Чоловік завмер, втративши дар мови. Яка спокуса! Але чи може він забути все і дозволити їй стати володаркою його серця?
— Я подумаю над цим! — строго видав він і змусив дівчину втратити свідомість одним лише дотиком своїх пальців до її шиї.
Він підхопив її падаюче тіло і прижав до себе.
— Зла відьма знову мене зачарувала, — проронив він і взяв Кхасі на руки. — Тепер я тебе точно не відпущу, навіть якщо будеш благати про це...
Його слова звучали мов клятва. А грізний погляд підтверджував їхню серйозність.
Тримаючи на руках космоліту, терруїн отримав ще більше сил. Його аура на мить засяяла. Це було справжнє чаклунство.
Елізабет притулилася до батька і усміхнулася.
— Моє бажання здійснилося! — вигукнула вона і подивилася на джинна з вдячністю в очах.
Феанорин Данталіон піднявся вгору і запарив в повітрі, мов птах.
Чарівний білий туман плив по всій долині.
— Можеш сердитися на мене скільки завгодно, але я лише виконав бажання твоєї доньки! — розвів джин руками, коли спіймав на собі гнівний погляд терруїна.
Олександр насупився.
— Я ще обговорю з нею таку нерозумну поведінку, а тебе, огидне створіння підземелля, попрошу позбавити мою доньку від своїх чар! — ніби наказ видав він.
Джин криво усміхнувся на його грізні слова і вказав худорлявим пальцем на золотий браслет, що обвивав зап’ястя дівчинки.
— А вона прийняла мій цінний подарунок! — вигукнув він і навмисно зустрівся з Елізабет поглядом.
Дівчинка завмерла. Його красиві очі заглядали їй прямо в душу. Вона мимоволі усміхнулася йому у відповідь, не боячись гніву батька.
Олександр напружено дихав, стримуючи себе з останніх сил, щоб не накинутися на хлопця і не вилити на нього свій гнів.
— Зніми з неї браслет і чари! Негайно! — закриваючи собою доньку, в ярості вигукнув він.

Феанорин хмикнув і плеснув у долоні. В цей момент на його зап'ясті з'явився схожий браслет, але трохи ширший.
— А не зніматиму! Не хочу! І не змусиш! — вигукнув він насмішливо і провів пальцями вздовж свого браслета. — Елізі сама на все погодилася... І так охоче!
Олександр тихо поклав Кхасі на землю і кинувся до джина.
— Я тебе знищу! — заричав він, атакуючи хлопчака.
Елізабет закричала і побігла слідом за батьком.
— Ні, татку, не смій йому шкодити! — загаласувала вона, і вчепилася в обладунки Олександра.
Джин спритно ухилився від удару, відлетів назад і сказав серйозним тоном:
— А ти знаєш, що якщо ти вб'єш мене — то Елізі теж постраждає?
— Демон, як ти тільки посмів?! — закричав чоловік, тремтячи від гніву та стримуючи себе лише заради доньки.
Феанорин клацнув пальцями, і позаду нього з'явився золотий трон. Він велично усівся на нього і закинув ногу на ногу.
Сірі очі окинули батька і доньку гордовитим поглядом. Єхидна усмішка з'явилася на юнацькому обличчі.
— Я пропоную тобі угоду, терруїне! — мовив протяжно джин і витягнув із хмари білого туману старий пожовтілий пергамент. — Ти тільки постав тут свій підпис!