Розділ 11(2)

Паша підсвітив ліхтариком, щоб уважніше роздивитись двері. Усі три були різні:

• Перша — оздоблена хвилею та чашами з піском.
   
• Друга — чотирма богами, застиглими у величних позах.
   
• Третя — гігантськими пісковими годинниками, які самі переверталися.
   

Символи на них тремтіли, наче дихали.

— Ну що, — Саня потер долоні, — яка з цих нас сьогодні поховає?
— Мені подобається перша, — одразу ляпнула Маша. — Вода і пісок. Камон, це ж просто відра наповнити.
— Ага, а потім нас засипле тонною піску, — пробурмотів Паша. — Я за другу. Там хоч логіка зрозуміла.
— А мені цікаві годинники, — Денис нахилив голову, спостерігаючи, як сиплеться пісок. — Знаєте, типу «Simon каже», тільки смертельно як в Грі в кальмара.

💬 [Чат / прямий ефір]
@OldPlayer: ставлю 100 монет, що оберуть не ті.
@SpeedRunner: беріть третю! Екшн буде топ.
@CatGirl: кота на двері! Єгипет без кота не Єгипет 🐈.

— Рішення треба приймати швидко, — буркнув Вітя. — Поки інші не обігнали.

Тиша нависла. Навіть скорпіони під стіною завмерли.

— Ну? — Саня розвів руками. — Куди стукаємось першими?
— Я кажу: другу! — Паша тицяв у двері з богами. — Тут система, тут логіка!
— Та яка логіка? — Саня вже впирався плечем у кам’яну стулку з піском. — Краще пісок за шкіру, ніж черепи під ногами!
— Зараз нас поховає… — прошипіла Маша й відсмикнула його за сорочку. — Не лізь перший, ти завжди все ламаєш!
Денис зітхнув, обвів усіх поглядом і тицьнув пальцем на двері з годинниками:
— Слухайте, ну реально. Це ж «рівень 3» — значить, нова механіка. А нова механіка завжди там, де найстрашніше.

💬 [Чат / прямий ефір]
@NoobMaster: слухайте Дениса, цей хлоп явно помирав вже 100 разів і знає що робить.
@CatGirl: «де страшно — туди і йду». Девіз кожного рейдера 😂
@Троль3000: чекаю, коли Саньці за шкірку насипле.

І тут із годинників сипонув пісок, двері самі трохи прочинилися. Звідти повіяв сухий гарячий протяг.

— Ну от і все, — Вітя криво посміхнувся. — Вибір зроблено.

Двері розкрилися, у стіну врізався гул, наче ожили гігантські механізми. Вони ступили всередину — і за спинами одразу ж із гуркотом зачинилося.

Попереду відкрилася зала. Стеля була вся засипана піском, що просочувався крізь вузькі отвори. Пісок падав у три гігантські чаші. Над ними сяяв напис:
«Збалансуй три години, аби час став на твоєму боці».

— Ага! Я ж казав, — Паша аж підскочив. — Це рівняння! Треба підібрати вагу піску, щоб годинники зупинилися одночасно!
— Яке ще рівняння?! — Саня вже ліз у першу чашу й вигрібав пісок руками. — Тут руками треба!
— Та ти… — Маша схопила його за шию й відтягнула. — Якщо ти знову все зламаєш — я тебе сама тут закопаю!

💬 [Чат / прямий ефір]
@SpeedRunner: ууу, пішла жіноча агресія, тримайте мене семеро!
@OldPlayer: годинники тікають, а вони гризуться 🤦
 

Пісок сипався все швидше, чаші хиталися, а з-під підлоги вже лізли нові тріщини.

— Хлопці, — Вітя тихо, але різко. — У нас немає часу. Або вирішуємо, або нас засипле з головою.

У третій чаші пісок раптом посипався удвічі швидше. Гул піраміди наростав, наче хтось відраховував останні секунди.

— Все, я беру на себе цей! — Саня стрибнув у найближчу чашу й руками загрібав пісок назад в отвір.
— Ти божевільний?! — Паша вчепився йому в плече. — Там маса рахується! Ти зараз зіб’єш баланс!
— Баланс? Баланс — це коли м’язи тримають! — Саня гаркнув і ще сильніше вперся.

💬 [Чат / прямий ефір]
@Троль3000: Саня vs фізика. Раунд 2.
@NoobMaster: хаха, зараз його реально погребе.
@MatAnGeek: це система лінійних рівнянь! Я б вирішив за 5 хвилин.

Маша тим часом кинулась до іншої чаші — там пісок уже переливався через край. Вона схопила уламок плити й підперла його, аби потік зменшився.
— Тримайся, ріднесенький, — пробурмотіла, втискаючи камінь плечем. — Я швидша за вас усіх.

Денис, скоса глянувши на третю чашу, раптом помітив:
— Хм. Дві однакові, третя дурить. Це не баланс, це пастка.
Він пригнувся, знайшов прихований важіль під чашею й смикнув його. Потік сповільнився.
— Ага! От і вся ваша логіка. Тут усе про трюки.

💬 [Чат / прямий ефір]
@CatGirl: Денис — просто котик! 😻
@RandomBot: /give_key Денису
@OldPlayer: цей хлопець рятує катку, а качок тільки заважає.

Паша, весь у поту, стояв із блокнотом, що гра сама йому видала. Він швидко креслив цифри й бурмотів:
— Якщо тут ⅔, там ½… треба вирівняти потоки…

Раптом різко крикнув:
— Саня! Відпусти! Ти тримаєш не те!
— Що?! — Саня вирячив очі. — Ти сказав «відпусти»?!
— Так! Відпусти! Інакше завалимося всі!

Саня відпустив, і чаша важко стала на місце. Усі три застигли одночасно. Мить тиші — й гул урвався.

Двері з розписами богів розчахнулися, відпускаючи їх далі. Повітря стало легше, ніби сама піраміда зітхнула.

💬 [Чат / прямий ефір]
@Троль3000: оце каткааа!
@NoobMaster: Саня випадково зробив усе правильно 🤣
@MatAnGeek: баланс рівня — ідеальний. Респект розробу пазла.

— Ну, я ж казав, — Саня хмикнув, витираючи піт. — М’язи завжди вирішують.
— Та йди ти… — буркнув Паша, але теж усміхнувся.

Попереду відкривався темний коридор, куди кликав холодний протяг. Над входом сяяв напис:
«Третій рівень. Далі шляху назад нема».